Цей перший розіграш оновленого Кубка України вже є чимось унікальним. Бо у фінальних раундах змагань на стадії чвертьфіналу представників Прем’єр-ліги була меншість, а серед інших учасників, як дістались цього раунду, можна було побачити навіть скромний київський Локомотив, який хоча й має дуже довгу історію від моменту заснування, але наразі представляє лише Другу лігу.

При цьому багатьом уболівальникам був відомий той факт, що до півфіналу кубкового змагання в нашій країні представники третього за силою дивізіону діставались лише раз за всю історію. Це робив СК Дніпро-1, якого на футбольній мапі нашої країни вже не існує. Тож у "залізничників", після вибивання ковалівського Колоса, рівненського Вереса та вінницької Ниви, був реальний шанс повторити це безумовне досягнення. Але на їхньому шляху стояв дуже амбітний суперник у особі харківського Металіста 1925.

Команда Младена Бартуловича до чвертьфінальної стадії змагань мала, напевно, навіть легший шлях та суперників у особі київської Оболоні, Колоса Полонне та Агробізнесу. Але в Житомирі цього разу "жовто-синім" зіграти не дали, тож довелось переміститись трохи ближче до столиці й зіграти в Ковалівці, куди й уболівальникам Локомотива було більш зручно діставатись посеред робочого дня в четвер.

Проте зрештою вийшло так, що "залізничники" пробили цей виїзд скоріше заради самих вражень від участі на настільки високій стадії Кубка. Бо в суто ігровому плані жодних питань до переваги Металіста 1925, яка виглядала тотальною впродовж усього матчу, не було. Найбільш активним знову в складі команди Младена Бартуловича виявився Батон Забергджа, тож саме з його удару в дальній кут із правого флангу штрафного на 15 хвилині все й почалось.

Потім харків’яни назбирали на своєму рахунку ще достатньо моментів для розгрому ще в першому таймі, але забивати додаткові м’ячі якось не квапились. При цьому дорікати Локомотиву через гру від оборони не було жодної потреби — за найменшої нагоди команда Сергія Карпенка виходила на чужу половину, а те, що при цьому не надто досягала успіхів у створенні гольовий нагод, можна в чомусь списати й на банальний брак досвіду гри на такому рівні.

По одному класному моменту було в Тименка та Мельниченка в складі гостей в кожному з таймів, коли м’яч приходив до центру штрафного з флангів, але відбувались невдалі удари на завершення, які навіть у площину не влучали. А от у Металіста 1925 м’ячі летіли не просто в ціль, а ще й за дивовижними траєкторіями. Пострілами Петера на 69 хвилині в ліву дев’ятку із зони перед штрафним, а також ударом Рашиці з лівого краю чужих володінь в протилежний верхній кут цю дуель було остаточно закрито. Як і рекорд Дніпра-1 залишився непорушним у цьому сезоні.

Фінальний свисток головного арбітра Віктора Копієвського з Кропивницького зафіксував вихід Металіст 1925 до півфіналу Кубка України, тоді як київського Локомотива казкова подорож дісталась кінцевої зупинки.

Металіст 1925 — Локомотив Київ 3:0
Голи: Забергджа, 15, Ітодо, 69, Рашиця, 90+2

Металіст 1925: Варакута — Салюк, Є. Павлюк, Шабанов, Крупський — Чурко (Баптістелла, 63), Калюжний, Аревало (Литвиненко, 70) — Антюх (Рашиця, 63), Петер (Кастільйо, 78), Забергджа (Арі, 78).

Локомотив Київ: Бєліменко — Ярмак, Сираш, Коновалов, Багрій — Мальниченко, П. Савчук (Сабалаєв, 80), О. Савчук (Сахід, 75), Головатенко (Мочевінський, 63) — Тименко (Зубков, 75), Мордас.