Поразка в міському дербі на тлі доволі непоганої серії результатів завжди важко сприймається будь-якою командою, тож невдача львівського Руху зразка середини минулого тижня в протистоянні проти Львова (1:2) не тільки завершила перспективний етап сезону для команди Леоніда Кучука, а й серйозно зіпсувала їй настрій. Однак уже за кілька днів "жовто-чорні" мали брати участь ще в одній принциповій дуелі вже на рівні протистояння в рамках цілого регіону країни — на Арені Львів Рух приймав закарпатський Минай.

Футболісти Володимира Шарана тим часом не могли похизуватись будь-якими здобутками в останніх трьох турах. Як і на самому початку сезону, Минай загруз у серії невдалих результатів, і при цьому лише раз розписався у воротах суперників, продовжуючи зберігати за собою реноме однієї з найменш результативних команд країни. Однак, навіть незважаючи на майже подвійну перевагу за кількістю забитих м’ячів із боку Руху, львів’яни натомість не могли похизуватись надійним захистом, що вже коштувало їм багатьох потенційних очок.

Із цілком зрозумілих природних причин за ходом цього туру ми неодноразово згадували про якість футбольних полів. Чи ближче до зими та чим частіше команди виходять грати на один і тих самих аренах, тим більшим стає ризик травм, що просто суцільним шквалом атакували гравців у звітній день. Минай та Рух у підсумку ризикують не дорахуватись Гончара та Федорчука відповідно за підсумком епізодів, на які за інших обставин ніхто й уваги б не звернув.

Хоча такого футболу на Арені Львів хотілось якнайшвидше відшукати бодай-щось, окрім боротьби, яку запропонували нам команди майже з перших хвилин. Дуже багато втручань головного арбітра в хід зустрічі аж ніяк не провокували футболістів збільшувати інтенсивність в атаці, і виключно виснажували глядацький інтерес до подій на полі. Якщо чесно, то ніхто навіть і не зрозумів, коли за підсумком зіткнення Бандури та Климчука на лівому фланзі штрафного арбітр указав на позначку, і сам постраждалий відправився виконувати покарання.

Горін, який припустився кричущої помилки в тому епізоді, скинувши м’яч головою фактично в ноги супернику до власного штрафного, мав просити вибачення в партнерів, бо Климчук пробив у лівий нижній кут просто бездоганно. Через вищезгадані причини розвинути цей успіх Руху так і не вдалось. Гра поступово перейшла до другої половини, під час якої команди так само не прагнули до збільшення власних швидкостей.

Футболіста Шарана, певна річ, хотіли відігратись, проте досить тривалий час могли розраховувати хіба що на раптовий удар від самого центру поля, бо просунутись далі до чужих володінь їм було вже не під силу. Дістатись до більш комфортного місця для виконання удару Минаю допоміг стандарт на правому фланзі, який завершився передачею до центру штрафного, де м’яч було залишено Нємчаніновим на користь Трубочкіна, а той потужно пробив у правий кут.

Відповіді від Руху на цей поодинокий випад суперників були чисельними, більш якісними місцями, проте нерезультативними. Віталій Роман добряче розігрався на правому фланзі, але Таллес одного разу не використав його класну подачу на дальню стійку, влучивши в хрестовину, а в іншому випадку постріл захисника під поперечиною потягнув Бандура. Зрештою, ніхто за перемогу так і не вхопився, проте арбітр Микола Балакін хоч трохи заспокоївся, бо з такою кількістю попереджень команди радше могли награти на чергові проблеми з кадрами.