Коли в одних наявні ну дуже широкі гаманці, під зав’язку набиті грошима, а в інших наявний якісний інформаційний привід та контент відповідного змісту, то доволі невимушено утворюються навіть найбільш незвичні поєднання. І якщо до поступового проникнення іспанського футболу до реалій Саудівської Аравії через Суперкубок країни, то Італія з відповідним трофеєм тільки починає випробовувати місцевий ґрунт.

Більше 4000 км розділяє легендарний Сан Сіро / Джузеппе Меацца та Міжнародний стадіон Короля Фахда в місті Ер-Ріяд, проте Мілан у статусі чинного чемпіона країни та міланський Інтер, чинний володар Кубку Італії, завітали до Ближнього Сходу за першим великим трофеєм у сезоні. До речі, "змії" мали обов’язок ще й захищати свій статус минулорічного переможця цього змагання в черговому Derby della Madonnina.

"Россонері" вирішили почати звітну гру з повільного контролю, наче не передбачаючи можливість високого пресингу у виконанні суперників. Це було дуже необачним рішенням із боку команди Стефано Пьолі, адже підопічні Сімоне Індзагі саме за рахунок кількісної переваги в окремих ділянках футбольного поля примудрялись відбирати м’ячі навіть біля штрафного майданчика Тетерушану. При цьому, у Інтера ще й добряче працювали флангові гравці, тож Мілан на початку гри потрапив до оперативного оточення.

А вже на десятій хвилині захист номінальних господарів просто розвалився під час стрімкого розгортання атаки суперників правим флангом через пас із глибини на Джеко, який у дотик увімкнув у чужому штрафному Бареллу, якому залишалось лише покотити під порожні для Дімарко на протилежному боці чужих володінь. Цей епізод, а також кілька вдалих моментів із пресингом біля володінь "россонері", можна було вважати зразковими проявами здобуття переваги над опонентами навіть за використання відносно невеликих фізичних ресурсів.

Мілан потужно огризнувся лише одного разу, коли в цілому невдалий постріл із лівого флангу штрафного під поперечину вдався Леау, а Онана красиво перевів м’яч кутовий. Незабаром команда Пьолі знову колективно позіхне під час швидкої передачі Бастоні до лівого флангу штрафного на Джеко, а Тоналі виступить лише в якості тренувальної фігурки перед замахом суперника, після якого було виконано постріл у дальній кут. Ця подія відбулась ще до завершення першої половини першого тайму, проте наявна на той момент перевага в Інтера вже виглядала доволі загрозливою.

"Россонері" банально нічого не мали, аби протиставити своїм суперникам до перерви, адже будь-які їхні дії в атаці були доволі прогнозованими, тоді як "нерадзуррі" не стали відходити до глибокого захисту за вже звичним помахом Індзагі, і постійно загрожували підловити господарів на черговій швидкій атаці. Залишались в Мілану сподівання лише на другий тайм, точніше — на активну гру на самому його початку, бо часу залишалось дійсно обмаль.

Доволі прогнозовано футболісти Пьолі опинились від самого старту біля чужих володінь, і навіть мали якусь послідовність зі створених моментів у вигляді загрозливих пострілів Леау та Беннасера. Але тим не вдалось відзначитись голами, і зрештою перевагу на м’ячі Мілан доволі невимушено втратив. Інтер провів черговий потужний відтинок у матчі поблизу середини другого тайму, і довершив розпочате раніше на 77 хвилині, коли Лаутаро пошив у дурні Томорі під час закидання з глибини до правого флангу штрафного від Шкрініара, і пробив над голкіпером у дальній кут. Це був повноцінний розгром, поліпшити враження від якого не допоміг би й диво-гол від Ребича, якби його подача з правого флангу все ж таки пішла у ворота, а не в поперечину.