Сітка трансляцій п’ятого туру кваліфікаційного раунду чемпіонату Європи-2024 була побудована доволі зручним чином для українських уболівальників. Ми як слід зарядились позитивними емоціями під час гри за участі нашої збірної проти Англії у польському місті Вроцлав (1:1), а потім пішли дивитись за не менш важливою в стратегічному плані зустріччю в Скоп’є. У столиці власної країни Північна Македонія цього вечора приймала збірну Італії.

"Скуадра Адзурра" та "три леви" вважались головними фаворитами квінтету C станом на момент завершення жеребкування, проте "синьо-жовті" втрутились у ці плани й закрутили неабияку інтригу. А тут ще й допомогла невдала спроба італійців зіграти у фінальній частині Ліги націй УЄФА посеред червня, коли наша команда під орудою Сергія Реброва здобула значну кількість залікових балів.

Вийшла Італія з тих протистоянь уже з новим головним тренером, адже Роберто Манчіні не втримався на своїй посаді й у підсумку напередодні офіційно розпочав виступи на чолі національної команди Саудівської Аравії з приголомшливим, як для тренерського фаху, заробітною платнею. Лучано Спаллетті, колишній тренер чинних чемпіонів Італії, неаполітанського Наполі, погодився працювати за точно менш скромні кошти, але із значно більш потужним колективом.

Відповідно й ми побачили ротацію стартового складу від нового головного тренера, тож тепер жодних експериментів із Ретегі, який, до речі, перебуває в непоганій формі, на вістрі атаки. Однак свою долю містики Спаллетті в стартовий склад на матч у Скоп’є все ж таки заховав — із перших хвилин на полі з’явились пара центральних захисників Манчіні — Бастоні — та сама, що й у під час вікопомної поразки в фіналі плей-оф кваліфікації на чемпіонат світу півтора роки тому.

Але цього разу протистояння відбувалось не в сонячному Палермо, а в помірному Скоп’є, що безпосередньо позначилось на стані якості газону. Точніше, на його залишках, бо ще на початку доби перед матчем було зрозуміло, що агрономи із своїм завданням не впораються за жодних умов. А отже й ми були вимушені говорити, що м’яч полем не ходив, а стрибав у непередбаченому танку.

Переважно, його напрям був у бік воріт Столє Дімітрієвські в першому таймі, що давало змогу говорити про Італію в якості явного фаворита на перемогу через кількість гольових моментів, яка мала команда Спаллетті. Мала, проте жодним чином цим не користалась. Варто було лишень пригадати влучання в стійку від Тоналі чи численні спроби Крістанте завершити навіси зі стандартів ударами головою.

Від господарів поля ми тим часом майже не бачили агресії, бо вони зробили ставку на контратаки, які запам’ятались лише кількома непоганими подачами з флангів, однак із завершенням у Північної Македонії також були суттєві проблеми. А коли вже на початку другого тайму Іммобіле в порожні ворота головою добив відскок від поперечини, у яку влучив ударом із правого флангу штрафного Барелла, то взагалі здавалось, що гру зроблено.

Підхопив ці мотиви й колектив Спаллетті, і в підсумку вимушено стикнувся з дуже неприємним для себе фактом — суперники почали відвойовувати простір біля штрафного Доннарумми та раз-по-раз турбувати його та захисників своїми спробами ударів. У підсумку, гра господарів звалилась до простого заробляння стандартних положень, на що повелись супротивники та дуже про це пожалкували. Удар від Барді зі штрафного з лівого флангу на 81 хвилині в дальній кут урятував для команди Благої Мілевські нічию, але куди більше радості приніс українським фанатам.