Поміж матчами чвертьфіналу Ліги чемпіонів УЄФА проти англійського Манчестер Сіті мадридський Реал навідався на Балеарські острови. У окремих випадках подібний заголовок новини міг би спричинити неабияке обурення фанатів команди Карло Анчелотті, проте важливо було розуміти контекст. Ніхто не винуватий у тому, що згідно з календарем саме в цей період "галактікос" мусили навідатись до цього райського куточку в Середземному морі.

Певна річ, не в якості відпочивальників чи туристів, а на матч тридцять першого туру іспанської Ла Ліги проти місцевої Мальорки. Рідко таке трапляється, коли про команду з п’ятнадцятого рядка турнірної таблиці говорять навіть більше, аніж за прямого претендента на чемпіонський титул під час вікенду, але команді Хав’єра Агірре минулими вихідними доводилось переносити цей надмірний вплив популярності щодо себе через програний фінал Кубка Короля баскському Атлетіку.

Після тієї серії пенальті минув тиждень і "червоно-жовті" витратили цей час як на психологічне, так і не фізичне відновлення, про що тільки міг мріяти Реал, якому з Балеарських островів уже за кілька годин після звітної дуелі вартувало готуватись до мандрівки на Британські острови вздовж Європи. Загалом, контекст очевидний — "галактікос" були перевантажені.

Але не настільки, що віддавати опонентам цей матч на їхній розсуд. Реал витримав стартовий тиск від Мальорки доволі спокійно, після чого сам почав грати на атаку, однак склад у ротації довго не міг знайти поміж собою необхідних сполук. Особливого прогресу з часом не відбувалось, тож у підсумку господарі навіть першими загрожували воротам Луніна.

Андрій упорався з ударом головою від Раїльйо на завершення подачі кутового з правого флангу, а вже в наступній атаці Беллінгем увімкнувся перед чужими володіннями з прицільним ударом у верхній каркас воріт. Але ж не в площину! До цього Реал дійшов тільки на початку вже другого тайму, і якщо Беллінгем тоді вчергове пристрілявся, то Чуамені за мить після нього гахнув так, що, із невеличким утручанням рикошету, змусив капітулювати Райковича пострілом із лівого флангу в дальню дев’ятку.

Цей гол був настільки видовищним, що Мальорка тривалий час після нього виглядала помітно пригніченою, і Реал просто був зобов’язаний добивати суперників, але з таким марнотратством, яке проявили Діас та Вальверде, це зробити було просто неможливо. Це дало команді Агірре час на відновлення й було дуже небезпечним та необачним кроком із боку гостей.

Дійшло до того, що довелось Луніну таки вступати в гру ще пару разів у цьому матчі. Спочатку Дардер хотів його шокувати не менш красивим за Беллінгема дальнім пострілом у ліву дев’ятку, а вже під фінальний свисток Андрій ледь не припустився результативної помилки, коли не забрав високий м’яч у центрі власного штрафного, після чого Мурікі схибив на добиванні. Було близько.