На початку другої декади XXI століття бренд El Clasico знову розкрутили настільки, що недосвідчені фанати вже й не знають, що мадридський Реал та каталонська Барселона мають принципове протистояння не тільки поміж собою, а ще й із баскським Атлетіком. Але то таке — про це постійно забувають за першої ж ліпшої нагоди, тоді як про головну подію обох кіл іспанської Ла Ліги забути значно важче.

Цього разу "галактікос" та "блаугранас" узагалі мали або фактично поставити крапку в чемпіонських перегонах цього сезону, у разі перемоги команди Карло Анчелотті, або знову закрутити інтригу, якщо б переміг колектив Хаві. При цьому обидва опоненти грали важкі матчі Ліги чемпіонів УЄФА посеред тижня, а Барса мало того, що проводила свою зустріч проти французького Парі Сен-Жермен (1:4) на добу раніше, так ще й обійшлась без овертаймів та серії пенальті, на відміну від суперників. Нехай і вилетіла з турніру в підсумку.

Так, Реал знову це зробив. Дах над Сантьяго Бернабеу було в цей вечір зачинено, хоча й погода сприяла тому аби цього не робити. Відповідно й атмосфера була підігріта до шаленого рівня. Однак фокуси матчу проти Манчестер Сіті спрацювали лише частково й скоріше самі "вершкові" могли виявитись більш збудженими, аніж це було потрібно. Починали ми з пожежі, яку ледь не створив Лунін, коли влучив вибиванням м’яча в Рафінью під тиском Левандовські.

Але тоді обійшлось для Реала в плані відскоку від суперника. Проте Барселона все одно продовжувала тиснути й несподівано з’ясувалось, що кілька останніх тренувань "блаугранас" присвятили відпрацюванню подач із стандартів. Кутових — зокрема, бо саме після корнера з правого флангу на шостій хвилині Рафінья виконав таку подачу на дальню стійку, щоб і Лунін дотягнутись не зумів, і Крістенсену на голову його пас прийшовся.

Барселона відкрила рахунок доволі швидко й для Реала це був неабиякий подразник, бо команда Кардо Анчелотті, узагалі-то, хотіла зробити те саме. Однак довелось трохи зачекати, аби й у суперників з’явились нові гольові моменти на рахунку, і самі гравці мадридців у лінії атаки почали рух у правильному напрямку.

Там ще був такий момент посеред тайму, коли все для господарів узагалі могло піти шкереберть. Знову кутовий, але цього разу з правого флангу й на ближню стійку, де Ямал зачепив м’яч та підрізав його у ворота, а Лунін на самій лінії дістав. А може й за нею — повтори були такої якості, що глядач точно визначити б ніяк не зміг, але в арбітрів у досяжності все ж таки камер більше, тож вони зуміли відстежити, що гола не було.

І це ми говоримо про момент, який стався вже після того, як Реал зрівняв рахунок. Тут відзначаємо помилку Канселу, повз якого через правий фланг до лицьової прорвався Васкес, розвернувся, заробив на собі фол Кубарсі, а Вінісіус пішов готуватись до пенальті. Удар під тер Штегена в правий кут зайшов у сітку, а "галактікос" хоч видихнули — складний початок матчу залишився позаду.

Далі вже події розвивались без такої разючої переваги для будь-якої з команд. Спокійний темп було обрано, але моменти все одно виникали. У Барси цього вечора реально круто виходили стандарти, а Реал тим часом брав своє за рахунок швидкості. Воротаря неодноразово доводилось долучатись до перебігу подій у власному штрафному, проте іншим головним моментом першої половини став аж ніяк не забитий м’яч. Де Йонг зіштовхнувся в центрі поля з Вальверде й із діагнозом, як згодом з’ясувалось, "сильне розтягнення гомілкостопу" вилетів на бозна-скільки часу.

На другу половину вже виходив замість нього Педрі, а Хаві під час відпочинку ще й планову ротацію за участі Ферміна додав, тож Барселона перебудовувалась на володіння м’ячем. Однак навряд чи можна було вважати, що "блаугранас" перегравали Реал за цим компонентом. Рівний матч двох класних команд, у якому, як завжди, усе вирішили окремі ситуації.

Як, наприклад, удар Ямала здалеку з правого флангу, який Лунін відбив перед собою точно на ногу Ферміну на 69 хвилині. Звичайно, українському воротарю затуляли м’яч суперники, але хто там буде розбиратись у розпалі ігрової ситуації, як і в ситуації з привозом від Вінісіуса під час першого гола гостей? Невдача й невдача. Підвелись, забули, пішли грати далі.

І не просто грати, а забивати! Уже за чотири хвилини рахунок знову став рівним через успішне підключення Васкеса на дальню стійку під час прострілу Вінісіуса з лівого флангу. І знову баланс, але вже всі наїлись тим клятим футболом, тож суперечок усіх з усіма стало тільки більше. Наприкінці гри було мало видовища, але ще один гол ми все ж таки встигли побачити.

І якщо вже йдеться про компенсований час, то куди ж без Джуда Беллінгема, який і став на дальній стійці адресатом прострілу Васкеса з правого флангу на останніх миттєвостях протистояння. До трьох гольових дій долучився Лукас виходить. А найкращим назвали Ямала… Ну нічого, Луніну не треба зайвий раз пояснювати як це (не)працює.