Іспанська Ла Ліга, як і в більшості випадків, розповідь про черговий тур національної першості починає ще ж пізнього вечора п’ятниці. Але в контексті тридцять п’ятого раунду змагань увага українських уболівальників обов’язково мала бути прикута до цієї винесеної на окремий день гри. Усе просто — український дует у складі каталонської Жирони в особі Віктора Циганкова та Артема Довбика завітали в саме серце Країни Басків — столицю, місто Віторію-Гастейс, де для них готував прийом місцевий Алавес.

Усі розуміли контекст цієї гри для команди Мічела. "Червоно-білі" минулими вихідними здолали в дербі Барселону на власному полі (4:2), тому стали одноосібними лідерами перегонів за другою сходинкою турнірної таблиці. У Депортіво тим часом за плечима була серія з трьох перемог, яку дуже не хотілось колективу Луїса Гарсії зупиняти, та бажання закріпитись десь у середині турнірної таблиці під завісу сезону.

Як ми побачили вже на полі стадіону Мендісорроса, амбіції грають вирішальну роль у такий момент. Жирона, як і проти Барси, розпочала з власних атак знову забила швидкий м’яч, але при цьому не пропустила за мить до цього, як було тиждень тому. Циганкову дали подати з кутового на правому фланзі на дальню стійку, де Ерік Гарсія в боротьбі проти суперників пробив головою над воротарем у правий верхній кут.

Після швидкого та успішного старту гості мали забирати гру під власний контроль. Це — за бажаним для Жирони сценарієм. Але насправді відбулось зовсім протилежне. Алавесу дали провести дві флангові атаки по обидва боки поля й із другої спроби Гуріді таки замкнув прострільну передачу Сімеоне-молодшого-молодшого, або Джуліано, як написано в одного з сині Дієго на футболці.

І в подальшому ця гойдалка з атак в обидва боки поля продовжувала зберігатись. Жирона навіть відпустила дещо гру й давала суперникам аж занадто багато можливостей для атак. Гассаніга — ось хто був рятівником команди Мічела в першому таймі, бо цим фланговими проривами Алавеса захисники все ніяк не могли дати раду, а хтось же мав рятувати ворота в останній момент.

Але навіть із таким багажем невпевненої гри в захисті гості все одно виграли перший тайм. І знову один із пари українців виступив у ролі асистента, але тепер уже Довбик продовжив п’ятою передачу Циганкова з правого флангу під могутній удар Еррери в ближню дев’ятку. Солідний гол, солідний розіграш, і більш-менш солідний перший тайм для команди Мічела.

Після перерви про подібне годі було й мріяти. Жирона постійно створювала моменти після відновлення гри, але з такою грою на завершенні, як демонстрував Савіо цього вечора, то на голи вже можна було гостям не дуже-то й розраховувати. Довбику постійно заважали пробити захисники, а Циганкова взагалі зняв Мічел на 73 хвилині.

Каталонці в підсумку вирішили просто звести цю гру до власної перемоги й усе на тому. Але помилились із ставкою на легкий фінал. Точніше, зробили все, аби ця сама ставка в них не зіграла. Зусиллями Коуту, який вирішив полежати на газоні хвилини зо чотири на чужій половині в компенсований час, тож баски завелись, а після масованої сутички побігли до чужих воріт і забили. Хай тепер не питає у арбітра Жирона, чому додали шість хвилин, а зіграли всі десять. У цьому є безпосередній винуватець. А у самій нічиєї провину має весь захист команди Мічела.