Тиждень тому український футбол на міжнародній арені виключно розчаровував. Спочатку дніпровський Дніпро-1 нічого не показав у грі проти празької Славії, а потім і київське Динамо долучилось до нього зі своєю поразкою від грецького Аріса. Однак колектив Мірчі Луческу хоча б зміг не створити на рівному місці підстав для стратегічної невдачі, поступившись суперникам "усього-на-всього" з мінімальним рахунком (0:1).

Потім "біло-сині" вирішили, що їм задалеко буде мандрувати назад до України та вертатись потім знову на кордон із ЄС, тож матчу вихідного дня в рамках української Прем’єр-ліги за їхньої участі ми так і не побачили. І це було з одного боку великою проблемо, бо ніхто достеменно не розумів, що саме коїться в столичному колективі та які він має перспективи. А з іншого — це був такий собі фейр-плей, адже суперники взагалі ще не починали свою національну першість.

Але, судячи з гри Динамо в першому таймі, той самий фейр-плей потрібен був радше українським уболівальникам, бо спостерігати за стражданнями команди Луческу було важко навіть на рівні розуміння. Не вдавалось зробити нічого. Дійсно, таке рідко трапляється з професійними командами, але "біло-сині" не могли зв’язати й пари передач на чужій половині поля, тоді як суперники не дуже-то й прагнули йти вперед шукати щастя біля чужих воріт.

Але на 38 хвилині саме Аріс забив свій м’яч. Навіс із правого флангу пролетів над штрафним на дальню стійку, де Пальма скинув ледь не на межу воротарського під розстріл для Джурасека. Настрій тоді зовсім зник, але Сидорчук ледь не першою своєю вдалою дією в стартові 45 хвилин знайшов закиданням у чужому штрафному Волошина, а той ударом головою перекинув м’яч над воротарем.

Нічия 1:1, від якої вигравали тільки наші суперники, тоді як команда Мірчі Луческу не показала нам нічого такого, за рахунок чого можна було б змінити хід подій на власну користь. Греки ще й другий тайм почали з гольового моменту в Карлссона, але той трохи не встиг до завершення прострілу з лівого флангу біля дальнього кута порожні воріт.

Далі на нас чекали чергові пізні заміни від Луческу, а цього разу Динамо від їхнього впливу хоча б заграло на якісно новому рівні. Відбулись дальні постріли від Ярмоленка та Буяльського, які добряче розім’яли воротаря, після чого на 85 хвилині Андрієвський видав закидання-цукерку на правий фланг штрафного з глибини поля, а Караваєв налетів на м’яч з ударом зльоту під дальню стійку.

Як для настільки невиразної гри "біло-синіх", цей здобуток виглядав нічогенько. Тим паче, якщо пригадати момент на 90+4 хвилині, коли Павічич пробачив Бущана за помилку під час гри на перехопленні подачі кутового з правого флангу, пробивши головою над порожніми воротами.

Події овертаймів нічого істотного на полі не змінили, окрім кількості гравців Аріса на полі та кількості сивого волосся на головах уболівальників Динамо. Ось як можна було зреагувати на вилучення Домагоя Павічича в складі суперників, що відбулось на початку другого додаткового тайму, такою кількістю небезпечних моментів біля воріт Бущана. Георгій просто витягнув команду до серії пенальті, а потім…

А потім узяв її та й виграв. За допомоги захисника суперників Одубаджо, який пробив із позначки над воротами на сьомому пострілі власної команди. До цього промахами на четвертому в Динамо відзначився Парріс, а на другому в греків — Менендес. І після цього фанати Аріса побачили гідну відповідь за свої жалюгідні витівки.