Стрімко наближається момент святкування Різдва в цьому році, тож футбольна Англія почала поступово прогрівати атмосферу перед шаленим Boxing day, який незабаром очікуватиме на нас. Але до того момент ще треба буде стати свідками чималої кількості яскравих протистоянь, одне з яких цими вихідними мало місце на Енфілді в рамках сімнадцятого туру Прем’єр-ліги.

Ліверпуль цього сезону взяв за хорошу звичку вигравати абсолютно всі домашні матчі в будь-якому турнірі, у якому команда Юргена Клоппа брала участь, тож голи в гості до "червоних" завітав Манчестер Юнайтед на надзвичайно принциповий двобій, колективу Еріка тен Гага була добре відома ця статистика. А ще вони тримали в головах поразку 0:7 у другому колі попереднього сезону, тому бажання взяти реванш у "Червоних дияволів" перевищувало будь-які притомні межі.

Але при цьому Юнайтед примудрився не перегоріти на старті, що вже неодноразово траплялось із командою в цьому сезоні. Тим паче в ситуації, коли за плечима залишився виліт із єврокубків. Тен Гаг обрав дуже консервативну тактику гри в глибокому захисті, і якщо дехто шуткував під час перегляду стартових складів, буцімто в гостей два опорники й вони весь матч проведуть позаду, то безпосередньо на полі це були повноцінні десять захисників у полі — усі відпрацьовували на оборону.

Що робити в такому випадку? Ліверпуль над цим довго ламав голову, але все одно моменти від господарів поля почали з’являтись посеред першого тайму. Відмінні нагоди змарнували Нуньєс та Салах, а потім і ван Дейк разом із Конате хибили під час ударів головою на завершення подач із кутових. Темп гри при цьому був таким, що постійно тримав нас та футболістів у напрузі, але оскільки й "червоні" також намагались грати обачно в захисті, то великої кількості гольових моментів і справді ми не побачили.

Клопп під час перерви поговорив із своїми гравцями й разом вони дійшли до того, що нехай під зливою ударів по чужих воротах таки народиться той гол, аніж і надалі обидві команди гратимуть на "суху" нічию. І дійсно, Ліверпуль бив дуже багато й, переважно, влучав у площину воріт. Онана, відповідно, кілька разів дуже непогано рятував і при цьому навіть не помилявся настільки грубо, що фанати мали б хапатись за серце знову.

Але ж найбільш близьким до забитого м’яча в цій грі все одно був Юнайтед! На 67 хвилині Гойлунд навіть із двох спроб не пробив із правого флангу штрафного повз Аліссона, після чого його команда вже виключно відбивалась від атак суперників у сподіванні зберегти за собою хоча б один заліковий бал. І таки вдалось це зробити, бо, незважаючи на кількість моментів та чергову перебудову під Трента в центрі поля, команда Клоппа в атаці не була результативною.

Не можна було при цьому сказати, що гра мала якийсь надмірний запал у плані боротьби, але вже в компенсований час арбітр Олівер помилився з фіксуванням ауту на правому фланзі оборони Юнайтед, через що миттєво запалам Далот. Можливо, колись ми й дізнаємось, що він такого сказав арбітру, що той одразу дав дві жовті картки. Але поки що всі обговорювали можливу гру рукою від Шоу у власному воротарському під час подачі з лівого флангу від Цимікаса, якої скоріше не було. І тут нічия.