Наче й не було посеред цього тижня єврокубкових протистоянь, але подій у футбольному світі вечорами відбувалось стільки, що куди тут ще й матчі на вікенд умістити? Але все рано чи пізно має добігати завершення, тож і тридцять перший тур англійської Прем’єр-ліги зрештою мав відійти до історії матчем на Стемфорд Бридж поміж лондонським Челсі та Манчестер Юнайтед.

Як не поглянеш на очікування перед цією грою, так усі кивають на невтішні результати виступів цих двох команд у поточному сезоні. Але ж так навпаки цікавіше — хто знає, що вони вирішать у підсумку утнути, коли опиняться одна навпроти одної. І, як виявилось на практиці, кожен, хто вирішив присвятити дві години вільного часу перегляду цього протистояння, навряд чи пожалкував. Вистава прогриміла на повну!

Різного сценарію розвитку подій можна було очікувати, але те, що "Червоні дияволи" просто розваляться на старті гри — ні. На четвертій хвилині Галлагер відкрив рахунок ударом у один дотик у центрі штрафного на завершення прострілу з правого флангу від Гюсто, який суттєво підправив Варан. І "сині" від цього моменту просто понеслись уперед, зупинившись тільки тоді, коли домоглись свого вдруге.

Це був час, коли Мудрика могли спокійно залишити без опіки на фланзі, чим він із задоволенням користався й на 18 хвилині саме його передачу мав продовжувати всередині штрафного Кукурелья, але отримав натомість фол ззаду від Антоні. До позначки в Челсі нікого, окрім Палмера, не хочуть підпускати, тож Коул ударом у правий нижній кут подвоїв перевагу власної команди.

Тоді здавалось, що так ми можемо зайти й дуже далеко з максимально неприглядним рахунком для команди Еріка тен Гага. Проте що собою являє сучасний Челсі? Так це ж команда, яка здатна змарнувати купу додаткових нагод та втратити шанс добити суперників без усіляких подальших сподівань на камбек, а потім самій собі привезти пропущений м’яч.

У епізоді з Кайседо на 34 хвилині залишалось лише знизати плечима, бо ми вже бачили ці передачі назад до власних воріт від цього півзахисника за ходом сезону раніше, і добре знаємо, що його партнерів по захисту в тій зоні ніколи не виявляється. Цього вечора цим скористався Гарначо. А трохи пізніше ніхто не захотів тримати Бруну на дальній стійці під час подачі Далота з лівого флангу. І все — було 2:0, а стало 2:2.

І це при тому, що за перший тайм команди, здається, узагалі не зупинялись. Скільки в них ударів на двох було? Трохи не дотягнули до 25? Серйозно?! Та вони ж тільки робили, що гатили по тих воротах за будь-якої слушної нагоди. До речі, не завжди своєчасно, бо був там момент наприкінці тайму, коли Галлагер із гострого кута на правому фланзі штрафного пробив у стійку, але трьох вільних партнерів у центрі так і не помітив.

Мудрик у цьому хаосі виглядав цілком органічно й від себе додавав подекуди дуже непогано. Але постійно йому чогось не вистачало, то Джексон поганий пас покотить, то сам Михайло заграється в дриблінгу, то суперники нарешті прийдуть до тями й осягнуть, що в захисті теж потрібно інколи догравати. І це Юнайтед ще через травму втратив Варана, щодо якого Магвайр ледь не волав на весь стадіон у проханнях про заміну.

От дійсно вистава була на полі. А другий тайм, то взагалі — якийсь тенісний корт. Камера трансляції літала від борта до борта, бо футболісти просто не зупинялись і нічого гармонійного при цьому в їхніх діях не було. Хто прийшов за тактикою — проходьте повз, бо тут хлопчаки намотували кілометри від воріт до воріт, а ми за цим спостерігали й дивувались, як узагалі вони досі тримаються при тямі.

Навіть гольові моменти немає особливого сенсу окремо розглядати, бо вже занадто багато їх було. А ось із голами безпосередньо вже не так однозначно, бо посеред другого тайму Юнайтед таки підловив суперників на контратаці, і Антоні нарешті вирізав фірмовий пас із правого флангу до центру штрафного на Гарначо, а той оформив дубль.

Після цього в структурі Челсі відбувались виключно негативні процеси. Мудрика в підсумку швидко прибрали з поля, але Стерлінг із заміни знову нічого цікавого не запропонував. Натомість у грі залишався Палмер, і це вже було солідно, бо саме йому довелось рятувати цей дивакуватий матч для своєї команди. І все сталось за лічені миттєвості компенсованого часу, початок якого "сині" також провели не просто прісно, а посушливо прісно.

Натомість на 90+7 хвилині стало дуже гаряче в штрафному Юнайтед, бо Мадуеке зайшов усередину з правого флангу повз Далота, а той завалив суперника на газон. Ну, як завалив — дав по ногах, а той упав трошки пізніше, коли португалець другою хвилею вже летів позаду нього. Коротше кажучи, пенальті, Палмер у м’яча, і пробиває так само, як і в протилежні ворота в першому таймі.

І Челсі біжить не просто догравати цей матч, а вигравати його, тоді як "Червоні дияволи"… А хто його знає, чим вони займались під час того кутового на 90+11 хвилині, що Палмер у підсумку на правому куті штрафного опинився взагалі без опіки, після чого пробив, а Мактоміней невдало підставився під м’яч. Суцільне шоу. Водевіль, тільки музики з Шоу Бенні Гілла не вистачатиме в огляді цього матчу.