Наприкінці сезону англійської Прем’єр-ліги інтрига майже зникла в підвалинах турнірної таблиці, тоді як на вершині вона ще буяє на повну. У цій ситуації Ліверпуль Юргена Клоппа був у дещо більш виграшній позиції, коли в тридцять сьомому турі національної першості завітав у гості до бірмінгемської Астон Вілли на Вілла Парк, бо "червоні" вже не претендували на участь у чемпіонських перегонах та й перехід на більш низькі позиції їм не загрожував.

А от господарі поля, навпаки, дуже ризикували. Бо позаду "левів" досі активність проявляє лондонський Тоттенгем, якому ще доведеться зіграти свій матч проти Манчестер Сіті вдома днем пізніше. А відстань "шпор" від команди Унаї Емері тим часом складала всього чотири очки, тож у разі поразки в звітній зустрічі Вілла сама наражала себе на небезпеку перед останнім туром.

Із таким початком гри — так тим паче. Уже на другій хвилині господарі пропустили через помилку Мартінеса, який перевів у власні ворота відскок від грудей Пау під час прострілу Елліотта з правого флангу штрафного. І коли Ліверпулю вдається забити настільки швидкий м’яч, та ще й так легко, то суперникам команди Клоппа в подальшому гарантовані проблеми за ходом гри.

Якби Салах у наступній атаці гостей подвоїв перевагу, то Вілла ризикувала б потрапити під каток, але з черговим рикошетом від іспанського захисника єгиптянину вже не настільки пощастило, після чого "леви" нарешті почали прокидатись. І одразу з гольовим моментом, який призвів до взяття воріт. Простріл Воткінса з лівого флангу штрафного в дотик завершив Тілеманс на другому темпі.

Тут уже маємо відкриту зав’язку та відповідний рівень інтриги, бо Вілла завелась настільки, що її вже було дуже важко стримати від подальших атак. Але Ліверпуль доволі непогано пройшов крізь цей проміж матчу й майже не мав моментів біля власних воріт. Натомість команда Клоппа посеред тайму забила вдруге, коли вчергове перехідна фаза змусила господарів залишити вільні зони у власному штрафному, чим скористались Гомес та Гакпо.

Проте який момент був у Карлоса потім, аби знову зрівняти рахунок! Із кількох метрів не влучив по воротах, після чого другий тайм міг заграти для його команди геть іншими барвами. Але вийшло так, що Віллі спочатку довелось знову набирати оберти й суперники цим скористались і забили втретє. Цього разу Кванса відзначився голом головою з подачі Елліотта із штрафного з лівого флангу на дальню стійку.

Однак те, що побачили фанати Ліверпуля в подальшому, було дуже яскравим маркером для всього останнього сезону Клоппа. Команда просто не може дати раду самій собі, коли веде за рахунком. І тут не момент із голом Воткінса, який скасували через офсайд у Бейлі під час передачі Луїса з центрального кола на правий фланг контратаки, відігравав вирішальну роль. А саме сукупність усіх цих ситуацій, коли треба було контролювати гру, а не бігти кудись за додатковими м’ячами.

Ще й проти вмотивованого до неможливості суперника! Ліверпуль, хоча ніхто й не здивувався, у підсумку переграв сам себе. Ще й захист почав привозити на останніх хвилинах у особі Ван Дейка та Мак Аллістера, тоді як свіжий Дуран просто мав у голові кілька нових ідей, як користатись помилками суперників. Не більше того. І це ще ми не говорили, що за ходом гри саме у Вілли була якась халепа з опорною зоною, а не в суперників. Але доля вирішила здивувати.