Зовсім небагато часу залишається до завершення першого місця 2024 року, тож у Іспанії вирішили посеред тижня з’ясувати перелік учасників майбутніх півфіналів Кубка Іспанії. Каталонська Жирона й у цьому турнірі досягла визначних для себе успіхів, бо до цього вона лише одного разу виходила до чвертьфінального раунду, але цього разу могла подолати й це рубіж.

Проти цього відверто виступала Мальорка, яка на домашньому Естаді Сон Муа не те, щоб не відпускала без створення проблем гостьові колективи, а й узагалі програвала в поточній кампанії лише одного разу — Вільярреалу ще в другому турі національної першості. Тож команда Мічела не просто наражала себе на небезпеку під час візиту на Балеарські острови, а й робила це без Артема Довбика з перших хвилин. Хоча б Віктора Циганкова не забули розташувати на правому фланзі півзахисту.

Але вже з перших хвилин існувало відчуття, що щось у гостей іде не за планом. І ні, перший момент залишився саме за Жироною, коли "пенсіонер" Стуані із лівого флангу штрафного не зумів перекинути м’яч над воротарем із гострого кута. Але те, що відбувалось надалі, це було вже більше схоже на повний провал каталонського колективу саме в захисті. Мальорка вийшла грати в п’ять захисників із традиційним акцентом на швидкі переходи й саме таким чином удавалось розбивати високий блок команди Мічела.

А потім посипались пропущені м’ячі, яких ще до перерви Жирона в своєму пасиві мала аж три. При чому кожен із цих результативних ударів, хіба що від Пратса був нічогенький із дальньої відстані, не походив на якийсь шедевр, але саме спокій на завершення грав на користь цієї вибухової команди Хав’єра Агірре. Ларін із передачі Дані Родрігеса, Пратс із пенальті, який призначили за необачну гру рукою від Яакобішвілі, а також дубль "бика" з тим самим дальнім ударом.

У першому таймі Жирона згоріла, але ще було достатньо часу та поява Артема Довбика на полі одразу після перерви для того, аби ситуацію виправити. І ні, Стуані при цьому не зняли, тож за умови виходу ще й Коуту схема гри каталонців ставала ультрааткувальною. Але воно якось не пішло одразу, після чого було важко подолати блок суперників. Тим паче, якщо просто вантажити м’яч до штрафного з флангів у сподіванні на щось. А на що саме — не зрозуміло.

Добре, Добвик одного разу таки зачепився й дозволив Савіо забити другий м’яч команди в цій зустрічі, тоді як Стуані оформив перший результативний удар із пенальті, який просто привіз у власні ворота Раїльйо, сфоливши проти досвідченого нападника, до якого навіть м’яч не летів під час подачі з правого флангу. Захисник Мальорки тоді, до речі, договорився одразу й до другого попередження, тож атмосфера різко стала напруженою.

Але де там — команда Агірре збалансувалась замінами до тих-таки п’яти захисників і завершувала гру в тому самому низькому блоці. Ще й до контратак устигала пробігтись, але вони були вже менш насиченими. У підсумку, Жирона спрямовувала дуже багато м’ячів до чужого штрафного, проте так і не змогла врятувати цю гру. Воно й не дивно, адже господарі проводили ледь не найкращий свій матч у сезоні й знову відзначились тричі у воротах каталонців, як і в першому колі.