Чемпіон уже встиг визначитись і в італійській Серії A, проте цього сезону країна готувалась відрядити до Ліги чемпіонів УЄФА одразу п’ять команд, тож боротьба за ці місця була в самому розпалі, доки міланський Інтер спочивав у якості "імператора". І оскільки "змії" достроково здобули скудетто саме за підсумком міланського дербі на початку тижня, то друга сходинка "россонері" автоматично потрапляла під загрозу з боку переслідувачів.

Найближчим серед них до команди Стефано Піолі був туринський Ювентус, і саме проти нього, та ще й на виїзді, Мілан мав зіграти в рамках тридцять четвертого туру національної першості. Додатковим контекстом до цієї гри слугували дискваліфікації ключових футболістів лінії захисту у гостей та успішна участь господарів у кубковому півфінальному матчі-відповіді проти римського Лаціо посеред тижня. Але той успіх був таким, що аж занадто багато питань залишилось до "зебр" перед черговою великою грою.

А скільки питань буде до Юве після цього матчу, ух! Хоча спочатку всім було цікаво, куди із стартового складу Мілана на цю гру подівся воротар Майк Меньян у останній момент. Кажуть, що дрібне пошкодження не дозволило йому зіграти, тоді як місце голкіпера посів Марко Спортьєлло й, за великим рахунком, де в чому витягнув цю гру для "россонері".

Однак темп матчу був такий, що можна було й заснути необачному глядачу. Особливо в першому таймі, у якому був усього один момент на обидві команди, який дійсно вартував уваги — штрафний від Влаховича під свисток на перерву, який із правого кута витягнув той-таки Спортьєлло. Якщо в такому низькому темпі команда Аллегрі хотіла здобути перемогу цього дня, то в нас до неї ще більше запитань виникає.

У другій половині гри — то вже трохи інша справа. Мілан майже не був помітний із м’ячем на чужій половині поля, тоді як суперники одразу створили класний момент за авторством Костича, але якщо його удар із лівого флангу штрафного в ближню дев’ятку "по-воротарському" парирував Спортьєлло, то як він потім підставив голову під добивання Даніло — то треба було бачити.

Хоча там уся друга половина була для команди Піолі одним великим везінням, бо потім з’явився на заміну К’єза й біля штрафного гостей трохи запалало по флангах. У підсумку, дійсно лише диво врятовувало Мілан від пропущених м’ячів, коли, як здавалось, Рабіо мав заштовхувати відскок у межах воротарського в порожні ворота, але влучав у Тіава на лінії, чи Мілік не цілив по кутах воріт під час прострілів. І от тут момент, що нічия на табло після фінального свистка наче й влаштовує Мілан, але з такою грою що робити далі — не відомо.