Триває вже другий за ліком повноцінний ігровий день чемпіонату Європи-2024 в Німеччині, тож наставав час долучитись до боротьбі квартету під літерою C. У ньому в нас зібрались дуже цікаві колективи, які немов гарантують власною репутацію виникнення ситуації, коли кожна втрата очок ризикує залишити команду-невдаху поза подальшою участю в турнірі.

Певна річ, що ніхто не хотів отримати такий статус уже за підсумком протистоянь у рамках першого туру, тож у далеко не найбільш цікавій для широкого загалу парі Словенія – Данія ми шукали інтригу, як тільки могли. А вона полягала в тому, що ніхто не міг передбачити, як Матяж Кек та Каспер Юлманн налаштують свої команди на Євро й відповідно наскільки вони зможуть нав’язувати боротьбу не тільки Англії та Сербії, а й у межах очного двобою.

Вийшло в підсумку так, що данці не відмовились від прагнень грати в атакувальний футбол уже від перших хвилин, а ось словенці продемонстрували в першому таймі, що захист — це про них, тоді як атака — це вже як піде. А воно якось не йшло само по собі.

Команди витратили десь чверть години на те, щоб хоча б дійти до створення першого небезпечного моменту. І одразу могло "прилетіти" за підсумком дальнього удару Шешка із зони перед штрафним, але м’яч пройшов поруч із лівою стійкою воріт Шмейхеля. До речі, воротарського дуель данця та Яна Облака й була головною на афіші цього протистояння.

Тоді як Словенія своєю першою гольовою нагодою не скористалась, суперники в цьому плані виявились значно більш рішучими. Але без допомоги команди Кека за мить після дальнього пострілу її нападника явно не обійшлось. Аут на правому фланзі було вкинуто одразу до штрафного на Вінда, а той перевів п’ятою собі за спину м’яч на ногу Еріксену, який одразу пробив у дальній кут.

У той момент, напевно, досвідчені вболівальники пригадали, як три роки тому в Копенгагені Крістіан ледь не залишив нас назавжди прямо посеред стартового матчу його команди на Євро-2020. Але цього разу приводи були виключно для радісних емоцій "червоної гвардії". Данія забила й для контексту гри це було дуже важливо.

Бо далі можна було контролювати хід протистояння навіть тоді, коли здавалось, що суперники почали перехоплювати ініціативу у володінні м’ячем. У Словенії навіть передачі до чужого штрафного почали вдаватись, проте захист данців тримався, а на протилежному боці поля раз-по-раз виникали моменти накшталт ситуації з вибиванням Шешка подачі Еріксена з правого флангу, коли випадковий рикошет від спини Млакара ледь не поховав словенців у цьому протистоянні.

Проте вже в другому таймі ситуація на полі ризикувала отримати повністю протилежний напрямок розвитку. Словенія натиснула на слабке місце суперників своїми дальніми вкиданнями аутів до штрафного та передачами метрів на 40-50, і данці проти цього просто нічого не могли заподіяти. Моменти постійно виникали біля їхніх воріт, і навіть досвідченому Шмейхелю подекуди доводилось у пожежному ритмі ліквідовувати загрозу.

І зрештою ці стандарти та домашні заготування зіграли на користь команди Кека, коли на 77 хвилині навіс кутового з правого флангу завершився відскоком із ближньої стійки на протилежний бік поля, де потужний дальній удар Янжи поцілив у сідниці Мортена Юльмана, після чого м’яч пролетів повз воротаря "червоної гвардії". І це вже були дуже погані новини для Данії.

Бо на той момент команда Каспера Юльманна вже не володіла ініціативою й ризикувала отримати в один момент черговий божевільний дальній удар Шешка, який у цій грі поцілив у стійку, а в наступній може й ворота знести власною гарматою. Однак не цього разу. До останнього трималась напруга в цьому протистоянні, бо всі розуміли, що ця нічия грає проти двох команд, а точніше проти їхньої можливої подальшої участі в плей-оф.