Мюнхенс… стоп-стоп-стоп. Час звикати до нових реалій німецького футболу. Леверкузенський Баєр та, не менш несподівано, Штутгарт, відкривали нову сторінку в історії футболу власної країни матчем за Суперкубок Німеччини, у якому ми незліченну кількість років поспіль гарантовано очікували побачити "Рекордмайстера". Але не цього разу.

Минулий сезон завершився на тому, що "фармацевти" залишили за собою що чемпіонат, що Кубок Німеччини, але шокували футбольну спільноту й "шваби", які потіснили в заключних турах ту саму Баварію з другої сходинки, і таким чином здобули путівку на гру на БайАрену. Також важливий нюанс, до якого треба було спочатку призвичаїтись у цей пізній вечір.

Зайвий раз питати, кого підтримувала місцева публіка в Леверкузені, немає жодної потреби. Напевно, саме тому Баєру було легше подолати тиск стартових хвилин та розпочати гру з власних атак. І доволі швидко команда Хабі Алонсо досягла успіхів. Штутгарт захопився переведеннями на кутові флангових передач суперників, і зрештою вони його за це покарали, коли новачок Алейш Гарсія з лівого флангу навісив на дальню, Тапсоба головою забивав би й сам, але Боніфейс вирішив, що добити на лінії буде все ж таки більш надійно.

Право нігерійського нападника — беззаперечно, і, за великим рахунком, байдуже, бо вже за мить Штутгарт провів атаку через лівий фланг, де комбінація Фюріха та Міттельштедта завершилась прострілом у центр штрафного на Мійо з ударом у дальній від останнього. Це давало нам зрозуміти, що "фармацевтам" ще занадто рано було відпочивати на тлі ситуативного успіху.

Та й де там знайти той відпочинок, коли "шваби" постійно контратакують із настільки легкими переходами, що навіть швидкісні гравці Баєра не встигали за перебігом подій. А те, що Леверкузен узагалі уникнув поразки в першому таймі, він має завдячувати каркасу власних воріт. Дві штанги та поперечина після ударів Деміровича, Штенцеля та Мійо відповідно в різні відтинки першого тайму. Хіба це не привід для вболівальників господарів хапатись за голову?

Якщо вам здається, що таки ні, то на 37 хвилині був ще один цікавий епізод. Гарсія дебютував із результативним пасом, про що ми вже дізнались. А от як дебютував інший новачок — Мартен Тер’є? Із підкатом у центрі поля проти того-таки Деміровича, після якого тільки й червона картка могла з’явитись із кишені воротаря. А отже на Баєр очікував дуже цікавий другий тайм.

Усі очікували, шо Штутгарт почне користуватись ситуацією одразу після відновлення гри, бо це було б логічним розвитком подій. Напевно, але безпосередньо на полі ми побачили Баєр, який діє значно більш агресивно, незважаючи на перебування в меншості. Але серед безпосередньо гольових моментів від команди Алонсо ми можемо підкреслити лише хибу Адлі в центрі штрафного, тоді як суперники відповіли значно більш гостро.

На 63 хвилині "шваби" вилетіли до контратаки через ноги Мійо, Фюріха, Кретціга та Ундава на завершення значно швидше, аніж корок із пляшки ріслінга, який виготовили десь у Баден-Вюртемберзі. Блискавичний випад дозволив гостям вийти вперед за рахунком, що для Баєра тоді, як здавалось, кидало майже неможливий для розв’язання виклик.

Але Баєр — це Баєр. У минулому сезоні ця фраза стала аксіомою, а от в новій кампанії все ще мала ознаки теорії, яку команда Хабі Алонсо дуже б не хотіла перевіряти, але довелось. Шик, 88 хвилина, пас Грімальдо до вільного лівого флангу штрафного. Там до цього було ще вдосталь моментів, коли "фармацевти" мали б забивати й більш "легкі" м’ячі. Але врятувались вони саме після розкішного трикутника на лівому фланзі.

Серії пенальті у Суперкубку Німеччини вже давно не було, а в історії Баєра в цьому турнірі вона була лише одного разу, і та — невдала. Тож хвилювання були присутні. У Штутгарта теж, бо суперники під завісу основного часу залучили до гри провідних виконавців, а гості залишились із тими, хто був готовий захищатись та контратакувати. От і схибили Кретціг та Сілас на третьому та п’ятому ударах відповідно.