Центральну пару в рамках десятого туру англійської Прем’єр-ліги складали дві команди, які в своєму поточному стані навряд чи претендували на найбільшу глядацьку увагу, проте історичний контекст протистояння Манчестер Юнайтед та лондонського Челсі все ж таки заохочував до перегляду гри на Олд Траффорд.

Як не дивно, "Червоні дияволи" для цього "доклали зусиль", і доволі значних, у медійному плані, бо минулий вікенд для них завершився не тільки поразкою від лондонського Вест Гема (1:2), а й довгоочікуваним звільненням Еріка тен Гага, після чого Руду ван Ністелрою доводилось пригадувати свої минулі зустрічі з "синіми", але вже без безпосереднього впливу на полі з його боку. Колектив Енцо Марески при цьому мав усе ж таки значно більшу впевненість у власних силах.

Хтось скаже, що це була гра все ж таки поміж середняками турнірної таблиці й, за великим рахунком, ми бачили пряме тому підтвердження на футбольному полі. У першому таймі команди лише епізодами ретельно брались до атакувальних дій, тоді як решту часу приділяли невдалим передачам у простих ситуаціях. Але гарна риса АПЛ полягає в тому, що навіть у такому розірваному футболі є місце для гольових моментів.

Як-от, наприклад, удар головою в стійку від Мадуеке з подачі кутового з правого флангу від Палмера на 14 хвилині, або навіть більш дзвінка відповідь від Рашфорда наприкінці першого тайму з пасу від Бруну, коли ми вже планували собі час на перерву. А от поміж цими епізодами гостроти все ж таки не вистачало, хоча й був період, коли Юнайтед намагався захопити контроль над подіями біля чужих воріт, але зиску з того не мав.

У другому ж таймі дещо незрозумілою була позиція Челсі, який наче й перспективно починав із моменту з ударом Нету з лівого фланг штрафного повз дальню стійку низом, але згодом не те щоб від м’яча відмовився, а взагалі боротись перестав. І як тільки Мареска почав готувати Мудрика до появи на полі, одразу ж на правому куті власного воротарського стрибнув у ноги Гойлунну Санчес.

Пенальті Бруну спокійно реалізував ударом у лівий кут низом, після чого український нападник таки з’явився в грі й, можна сказати, узяв участь у гольовому епізоді власної команди. Юнайтед просто не дограв кутовий на правому фланзі, який завершився відскоком від Каземіро прямо на ногу Кайседо в пів колі перед штрафним, а той поклав м’яч так, щоб той пролетів поміж ніг Мудрику в лівий кут. Не для протоколу, але стрибок Михайла усе одно був своєчасним і ефектним.

І важко сказати, на що взагалі розраховувала команда Марески, коли вже за мить відмінну нагоду в пробити в схожому стилі в центрі чужого штрафного зіпсував Енцо, тоді як під завісу матчу біля воріт Санчеса був справжній прохідний двір. Тут уже Гарначо та Бруну варто засмучуватись від того, що свої удари на лівому фланзі чужих володінь вони запускали на трибуни, тоді як був шанс навіть на цілком гучний успіх, а замість того вийшла блідувата нічия.