Розігрувати Суперкубок країни на початку року для іспанського футболу, судячи з усього, уже стає традицією. Як і те, що роблять команди це нині у так званому "форматі чотирьох", ще й не на теренах власної країни, а там, де окрім пісочних обріїв є ще багато грошей. Дуже багато грошей. У Саудівській Аравії, яка цієї європейської зими прихистила не тільки Італію, а й країну з Піренейського півострова.

Чотири команди беруть участь на фінальному етапі змагань — це правда. Як і те, що всі вболівальники насправді зібрали свою увагу довкола цього турніру лише заради одного протистояння за крок до визначення переможця — El Clasico. І без усяких сторонніх історичних контекстів реалій іспанського футболу. Нас цікавив матч мадридського Реала та каталонської Барселони в Джидді, де вони до цього здолали в півфіналі балеарську Мальорку (3:0) та баскський Атлетік (2:0) відповідно.

Чи буває таке, що за настільки гучною афішою приховується насправді видовище посереднього ґатунку? Та звісно, що буває — футбол без цього перестане бути самим собою. Але добре, що цьому явищу не було місця цього разу. Узагалі. Уже на перших хвилинах Барселона побігла до чужого штрафного шукати швидкий забитий м’яч, але під час моментів Ямала та Рафіньї його не знайшла, а натомість зловила контратаку від Мбаппе, який фінтами всіх розкидав на правому фланзі штрафного й пробив повз Щесни.

І це тривала тільки п’ята хвилинах гри, а ми побачили фактично три супермоменти. І ще четвертий одразу після цього побачили, але Рафінья знову програв свою дуель Куртуа, як і молодший партнер до цього. Тиск від Барселони був дуже потужний, але тривалий час не вдавалось після цього створити якусь небезпеку, бо Реал, як здавалось, розкусив намір команди Ганса-Дітера Фліка.

Однак річ у тім, що так тільки здавалось. На 22 хвилині пас у дотик від Левандовські ще біля центрального кола запустив Ямала до правого вільного правого флангу, а той змістився до центру штрафного й тонко покотив у правий нижній кут без шансів для Куртуа. Шкода, що після цього Барселона одразу втратила через травму Мартінеса, і всі почали дивитись на свіжого Араухо після травми в очікуванні, що він зараз обов’язково щось привезе.

А треба було насправді дивитись на протилежний бік поля, бо там почалась справжня аравійська спека. На 33 хвилині недбала гра Камавінги на відскоку подачі з правого флангу у власному штрафному завершилась ударом по нозі Гаві, попередженням для француза, а також пенальті, який ударом у правий кут реалізував Левандовські.

І вже за три хвилини після цього Кунде просто розкішною діагоналлю з глибини правого флангу знайшов у чужому штрафному Рафінью, а той головою перевів м’яч у дальній кут. Реал тоді опинився в такій ситуації, що наче й потрібно йти знову відіграватись, але суперники набрали шалені оберти й не збирались зупинятись, тож "галактікос" просто змирились із тим, що відскочили під час фолу Камавінги явно на другу жовту проти Ямала під завісу тайму, який йому пробачив арбітр.

Однак Барселона пробачати Мадрид за помилки, тим паче на її половині поля під час розіграшу кутового, не мала наміру. На десятій компенсованій хвилині команда Фліка вилетіла до контратаки через Ямала та Рафінью, і бразилець асистував для Бальде на лівий фланг чужого штрафного. Зупинити цей ураган було просто неможливо, хоча й "бланкос" повернулись після перерви з влучанням у хрестовину від Родріго.

Проте яка його підсумкова вартість, якщо одразу після цього розпочалась чергова контратака Барселони, і з передачі Касадо на лівий фланг за спини захисникам відзначився Рафінья. Рахунок на той момент став 1:5 — навіть після 0:4 в першому колі на Сантьяго Бернабеу подібного неможливо було очікувати.

На цьому інтрига, як здавалось, померла остаточно. Проте знайшовся волонтер у особі Щесни, який на 56 хвилині отримав пряму червону картку в наслідок фолу проти Мбаппе за межами власного штрафного. Із стандарту, який тоді заробив Реал, ударом у правий кут воріт Пеньї, який навіть розім’ятись після появи на полі не зумів, відзначився Родріго. І це справді могла б бути історія про черговий величний камбек Реала.