Після чергового кубкового тижня і відповідно двотижневої перерви у власному розіграші, до нас поверталась англійська Прем’єр-ліга. Ми вже встигли дістатись того моменту сезону, коли ось-ось має розпочатись заключний відтинок дистанції довжиною в десять турів, проте й на завершення двадцять восьмого за ліком ігрового дня було, на що подивитись.

Центральний матч туру, окремий часовий слот у вечірньому прайм-тайм, яскрава афіша — Манчестер Юнайтед проти лондонського Арсеналу, Олд Траффорд… Але які ж різні нині завдання переслідують команди Рубена Аморіма та Мікеля Артети в поточному сезоні! "Червоні дияволи" дійшли до того, що їм жартома (а може й ні, хто знає) вже почали пророкувати боротьбу за виживання, тоді як над "канонірами" не переставали зловтішатись через їхні невдалі спроби в черговому сезоні зачепитись за підсумкову першу сходинку.

Відставання від Ліверпуля перед початком звітного вікенду складало для Арсеналу аж тринадцять очок, і оскільки "червоні" свій матч проти Саутгемптона таки виграли напередодні (3:1), то всі розуміли, що будь-яка похибка майже остаточно доб’є сподівання команди Мікеля Артети. Саме тому гості й намагались відкрити цю гру власним володінням м’ячем із пошуком гольових моментів.

Але в підсумку нас лишень зрідка можна було змусити прокинутись у цьому загалом аж надто спокійному першому таймі. У Арсеналу були моменти з ударами Меріно, Едегора та Троссара, але все відбувалось на дистанції до воріт та під контролем Онана, тож, вважатимемо, що без небезпеки. А потім раптово в компенсований час Троссар помилився ліворуч у захисті, після чого сфолив проти Гарначо перед власними володіннями. І аби ж тільки на жовту — Бруну Фернандеш бездоганним ударом із стандарту поклав м’яч у правий кут чужих воріт.

А отже другий тайм для гостей перетворювався на суцільну спробу відіграти відставання, яке раптово для них виникло в роздягальню. І Арсенал був дуже близьким не лише до того, щоб відновити паритет на табло, а радше команда Артети ризикувала пропустити вдруге й на цьому б усе закінчилось. Мають дякувати Раї — тягнути удари Мазрауї, Зіркзе та Бруну з критичної відстані було майже нереально, але не неможливо.

А ще мають подякувати Гойлунну просто за те, що він є в Манчестер Юнайтед, бо був би хтось інший на його місці на останніх хвилинах гри, то може й рішення щодо удару прийшло б набагато швидше. Моменти в капітана та нападника господарів відбувались уже тоді, коли "каноніри" таки забили свій м’яч завдяки пострілу Райса в дальній кут із правого флангу штрафного. Проте на більше цього разу лондонці не могли розраховувати — проблеми, у принципі, ті самі, що й раніше. Ось тільки вже +15 надворі. Весна.