Тур посеред тижня в англійській Прем’єр-лізі ніколи не дозволяє вболівальникам сумувати, проте тридцятий раунд національної першості даки дійшов до свого завершення пізнім вечором у четвер, коли лондонські Тоттенгем та Челсі зійшлись на Стемфорд Бридж у черговому столичному дербі в поточній кампанії. Цікаво, що й останній матч чемпіонату перед початком березневого вікна майже три тижні тому для них також супроводжувався подібними принциповими протистояннями проти Арсеналу та Фулгема, які завершились поразками (0:1 та 0:2 відповідно).

А отже перед вирішальним відтинком сезону команди Енцо Марески та Анге Постекоглу прагнули покращити власні позиції в турнірній таблиці. Хто — де, Челсі все ще мріє про потрапляння до Ліги чемпіонів УЄФА на наступний рік, але Манчестер Сіті вже обігнав "пенсіонерів". А Тоттенгему тим часом усе ще далеко до зони вильоту, проте перебування в нижній половині турнірної таблиці також не надто тішить уболівальників "шпор", тож ситуацію треба було виправляти обом колективам.

І, на відміну від мерсісайдського дербі напередодні, цей матч почався з вибухової атаки господарів поля, яка цілком могла завершитись голом, якби Джексон, який тільки-но повернувся після травми, краще в реалізував закидання Чалоби з глибини оборони до чужого штрафного. Вийшло лише влучити в праву стійку, та й те з допомогою захисника суперників. Гості при цьому стартували мляво й так і не набрали оберти до перерви.

Що ж до гри Челсі в атаці, то на одному лишень моменті Джексона справа не обмежилась. Був ще цілком непоганий удар Гюсто повз праву стійку вже невдовзі після моменту форварда "синіх", а також супершанс Санчо наприкінці першого тайму, коли лише Вікаріо міг урятувати команду від удару з лівого краю штрафного в дальній кут. Проте поміж цими епізодами було чимало футболу посереднього ґатунку, який навряд чи когось приваблював у такий пізній за нашим виміром час.

У другій половині матчу атакувальні дії обох команд трохи покращились, і Челсі навіть зміг претендувати на швидкий м’яч після перерви. Якщо з ударом Палмера з лівого флангу штрафного з-під захисника Вікаріо якось упорався, то в продовження цієї ж атаки таки пропустив гол, коли Коул подав на межу воротарського на голову Енцо. Уже за шість хвилин після цього "сині" відзначились удруге, коли аргентинець із штрафного намагався знайти Колвілла, але захисники зняли м’яч на ногу Кайседо, який потужно пробив зльоту в центрі чужих володінь.

Проте той м’яч зараховувати ніхто не квапився, бо на це була цілком вагома причина — Колвілл перебував у офсайді. Далі футбол знову повернувся до центру поля й тривалий час про гольові моменти ми не згадували. Аж раптом, на 70 хвилині, Кайседо упустив м’яч у центрі поля в боротьбі проти Сарра, який потім підійшов до штрафного через правий фланг і потужно пробив під праву стійку, а Санчес на це просто не зреагував. Усе б нічого, але під час тривалого перегляду VAR було просто неможливо не побачити, що гравець Тоттенгема зіграв у коліно своєму супернику.

Поступово гра почала переходити до заключної частини, і якби не намагався вбезпечити себе Челсі, проте Тоттенгем усе одно постійно хотів швидко атакувати, а отже й роботи в захисників "синіх" було чимало. І, зрештою, вона з’явилась і в Санчеса, якому довелось парирувати удар Сона на дальній стійці під час прострілу з правого флангу від Джонсона. Напевно, ключовий епізод усього протистояння, бо більше "шпори" попереду ні на що не спромоглись.