Для багатьох європейських поціновувачів футболу Клубний чемпіонат світу в його оновленому форматі непомітно розпочався сьогодні вночі з матчу поміж єгипетським Аль-Ахлі та американським Інтером із Маямі. Але там було зафіксовано рахунок 0:0 за підсумком протистояння, тож видовище було помірного ґатунку.

Куди ближчим до нас мав натомість стати другий матч у стартовий ігровий день у рамках групи C, де мюнхенська Баварія виглядає відвертим фаворитом на тлі аргентинського Бока Хуніорс, лісабонської Бенфіки та скромного новозеландського Окленд Сіті. Настільки скромного, що в його складі грають навіть футболісти любительського рівня, тож для них матч проти такого суперника вже був достатньою причиною здійснити багатогодинний переліт над Тихим Океаном.

Особливо довго розмовляти про події на полі в цьому матчі немає сенсу — тут усе було зрозуміло ще виходячи із статусу команд. Колектив Венсана Компані майже всю гру просидів із м’ячем на чужій половині та робив усе, що заманеться, у чужому штрафному. У тому числі — забивав голи. Стільки, скільки захотів, і стільки, скільком не зумів запобігти воротар Конор Трейсі — остання надія Окленд Сіті на більш-менш пристойний підсумок цього матчу.

Але й голкіпер не спрацював повною мірою — новозеландці отримали повну торбу. Баварія насправді для цього нічого такого й не робила — просто вантажила м’яч до штрафного, а там обов’язково хтось із захисників когось забуде перекрити, і якщо не Кейна, то вже непогано. Проте коли вже й Коман долучається до гри на другому поверсі й є надзвичайно при цьому результативним, то варто ставити питання до нібито представників "атлетичного" футболу, як ми могли зауважити за нещодавніми матчами збірних.

Проте Окленд Сіті навряд чи наслідував найкращі зразки гри національної команди власної країни, тож його ворота зрештою результативно атакували аж десять(!) разів. Непристойно багато, як для турніру такого статусу. Коман назбирав дубль та асист уже за 20 хвилин, а Олісе для дублю голів та передач вистачило взагалі 28. І це були лише події першого тайму, у якому голи Бої та Мюллера просто доповнювали загальну гнітючу картинку для новозеландців.

У другій половині гри Компані почав робити ротацію, але коли з лавки виходять виконавця рівня Сержа Гнабрі та Джамала Мусіали, то що залишається робити команді типу Окленд Сіті? Та нічого. Лише накивати п’ятами й воротаря не забути, бо його ще чотири рази скривдили до завершення гри. Мусіала при цьому доклався трьома голами, один із яких був із пенальті, який він сам і заробив. А Мюллер від себе додав ще асист та гол, передачу під який отримав від Гнабрі. Знову ж таки, усе це було настільки невимушено й виглядало просто, що аж ніяково.