Перебування гельзенкірхенського Шальке в другому за силою дивізіоні Німеччини тривалістю в один рік жодним чином не сприяло продовженню славетної історії його особистого протистояння проти дортмундської Боруссії, яке через географічну близькість розташування команд отримало навіть окрему власну назву — Рурське дербі. За 99 епізодом цієї баталії нам випала честь спостерігати звітного вечора, коли команди виходили на поле Зігналь-Ідуна-Парк у Дортмунді в рамках сьомого туру національної першості.

Відчутно дощило на заході Німеччини протягом усього дня, однак перед самим початком дуелі небо над стадіоном хоч трохи розвиднилось, тож ми отримали змогу спостерігати за грою команд на швидкій траві без зайвих сторонніх перепон. Окрім, хіба що, жовтого диму, який напустили вболівальники господарів під час традиційного для події подібного рівня піротехнічного шоу перед самим стартовим свистком.

Коли їдкий туман війни трохи спав, то ми одразу опинились перед фактом того, що "джмелі" вже встигли захопити простір на чужій половині поля. Дортмунд атакував багато та з великою кількістю передач до чужого штрафного, але завершувати ці паси ніхто не встигав, то ж Шальке виключно відбивався. Команда Франка Крамера при цьому майже не перетинала центральної лінії, що в підсумку можна було простежити в її поведінці впродовж усього ігрового часу. Прикро визнавати, але фанам "кобальтових" дійсно нічого було ловити в звітній зустрічі.

Футболісти Едіна Терзича тим часом могли похизуватись хіба що тим, що змушували суперників бігати за м’ячем постійним плетінням мережив передач перед чужим карним майданчиком. Однак Боруссія майже ніколи не розривала простріл безпосередньо у володіннях Шволова, а тут ще й невдалий підкат Фліка перед власним штрафним проти Ройса спричинив страшне пошкодження для безумовного лідера господарів. Судячи з виразу обличчя Марко, яке той щільно закривав обома руками весь час, поки його виносили на ношах за межі поля, черговий великий міжнародний форум відбудеться без його участі.

Велику кадрову втрату для всього німецького футболу Дортмунд спробував одразу частково компенсувати забитим м’ячем, однак у ближньому бою Беллінгем не переграв голкіпера суперників ударом головою на завершення подачі з лівого флангу. Шволов дійсно виконував якісь дива на лінії власних воріт що в першому таймі, що в другому, а суперники тим часом періодично гаяли через його вдалі дії цілком пристойні моменти.

Оскільки Шальке навідріз відмовився атакувати цього вечора, єдиним актуальним питанням залишався лише факт наявності забитого м’яча навпроти назви клубу господарів на табло. Багато разів "джмелів" заносив швидкий розіграш м’яча до чужих володінь, однак довелось зачекати аж до появи на поле Юссуфи Мукоко на 64 хвилині, і лише після цього кількість почала перетворюватись на якість.

По-перше, юнак уже за першого дотику до м’яча всередині чужого штрафного мав забивати, однак зустрівся з черговим проявом відчайдушного спротиву збоку Шволова. По-друге, Дортмунд не витримував постійного нагнітання на чужій половині, тож мусив інколи відпочивати. Мукоко в такому темпі провів приблизно 15 хвилин, і вже на завершення цього відтинку часу чергова подача Вольфа з лівого флангу знайшла його біля дальньої стійки. Захисний мур "кобальтових" таким чином упав остаточно, а награти навіть на 0,10 xG за підсумком цієї гри вони зуміли з великими складнощами.