Поразка від мадридського Реала в El Clasico, хоча й сприймається дуже болісно фанатами каталонської Барселони, проте є справою окремого випадку. Проте коли кілька тижнів тому на Камп Ноу відбувся кубковий півфінальний розгром (0:4), то вболівальникам відняло навіть здатність до спілкування. Власне, команді Хаві також було непереливки, на що красномовно вказувала відсутність голів у наступних зустрічах чемпіонату проти Хетафе та Жирони (двічі по 0:0).

Відверто пощастило "блаугранас" при цьому, що в них існував чималий гандикап над "галактікос", який у підсумку перед початком тридцятого туру іспанської Ла Ліги становив одинадцять очок. Саме тому на звітне домашнє протистояння проти мадридського Атлетіко, який мав найкращу форму серед команд "елітної" першості на дистанції в останніх п’ять зустрічей, футболісти Хаві виходили з розумінням допустимості, проте все ж таки небажаності, невдалого підсумкового рахунку зустрічі.

Коли гра розпочинається з дальнього пострілу на виконання, що запускає м’яч у поперечину, то одразу розумієш, що попереду будуть дві години дуже цікавого футболу. Антуан Грізманн таким чином уже в першій атаці "матрацників" прагнув засмутити свою колишню команду, проте йому трохи не вистачило вдачі. Барселона від такого розвитку подій не зніяковіла, і відразу почала встановлювати свої порядки на чужій половині.

Основну загрозу захисту колективу Хаві становили швидкі випади суперників, які постійно намагався розгортати той-таки Грізманн, але переважна більшість подібних ситуацій зустрічалась обороною "блаугранас" з відносним спокоєм. Інша справа, коли за відсутності гольових моментів біля чужих воріт господарі могли десь утратити пильність і в підсумку привезти контратаку, як це зробив Алонсо на лівому фланзі на завершення першої пів години ігрового часу. Тоді іспанець відверто зрубав Моліну, після чого його партнери намагались десятою дорогою обходити подібні ризикові ситуації.

А тим часом Атлетіко поступово перейшов до позиційних наступів, які цілком могли завершитись взяттям воріт авторства Грізманна на 35 хвилині, якби тер Штегену не вдалось завадити супернику з розвороту в центрі штрафного завершити передачу від Карраско з лівого флангу. Цей момент був ключовим для гостей, оскільки за свого наступного випаду до воріт Облака Барса все ж таки зуміла забити.

Закидання з глибини поля до правого флангу на Рафіньї той розвернув перед штрафним передачею під дальній удар Феррану до центральної зони, а той із носка поклав м’яч у правий нижній кут чужих воріт. Ключовим моментом у цій ситуації була швидкість та раптовість побудови наступу від команди Хаві, чого вона намагалась дотримуватись і після перерви, коли перейшла на геть іншу модель гри. Щось подібне на класичний Атлетко від Сімеоне побачили ми у виконанні господарів, проте спектр здібностей гравців у завершальній стадії контратак у Барси був усе ж таки трохи ширшим.

Але як вони примудрялись при цьому не забивати?! Чого тільки вартували моменти з ударом повз порожні ворота від Левандовські з-за меж штрафного повз Облака, що помилився на дальньому виході, або безглуздий відскок м’яча від Рафіньї до рук того-таки воротаря під час спроби завершити простріл від поляка у межах воротарського? Атлетіко прагнув покарати за таке марнотратство суперників, проте нічого ліпшого, аніж віддавати м’яч Карраско під флангові проходи вигадати не міг. Грізманн тим часом банально стомився, тож його вистачило лише на яскравий етюд у вигляді удару п’ятою на завершення пасу Морати з правого флангу штрафного під завісу матчу. Проте й це потягнув тер Штеген.

А ще в цьому матчі було багатенько жовтих карток, бо в один момент футболісти вирішили рубити один одного за будь-яких найменших підстав. Отож Хосе Марія Санчес Мартінес міг і не ховати попередження до кишені, бо останні хвилини, здається, складались тільки з їхньої демонстрації в різні боки.