Іспанська Ла Ліга та чемпіонські перегони в ній. Ці дві речі дуже цікавлять українських уболівальників через єдиний об’єднавчий фактор — Віктор Циганков та Артем Довбик у складі каталонської Жирони беруть участь у цих запеклих змаганнях на витривалість. Поки що, із перемінним успіхом, який уже всі вважають достатнім приводом для звання головної сенсації цього футбольного року в межах країни.

Але команді Мічела цього мало, тому навіть після розгромної поразки від мадридського Реала, якому вона так і не забила в цій кампанії, "червоно-білі" намагаються продовжувати свою ходу. Проте календар нині в Жирони дуже складний, а для її виїзного матчу на полі баскського Атлетіка в рамках двадцять п’ятого туру взагалі виділили окремий ігровий вечір організатори національної першості. Воно й не дивно, бо на Сан Мамесі цього сезону що не матч, то карнавал.

І точно не треба розпочинати гру на цій арені із жахливої помилки в захисті. Алейш Гарсія передачею з лівого флангу до зони перед власним штрафним просто віддав м’яч Беренгеру на другій хвилині, а той миттєво покарав гостей ударом у дальній кут. Варто сказати одразу, що навіть за той невеликий відтинок ігрового часу до гола Атлетік виявив наміри грати в пресингу достатньо для того, аби контролювати хід подій у подальшому.

Ситуація поступово продовжувала збільшувати рівень власної напруги, і біля воріт каталонців знову стало дуже гаряче вже незабаром, коли Вільямс не використав передачу Гурузети в центрі штрафного, схибивши ударом у дотик у дальній кут. Добре, що за мить після того Циганков перевірив реакцію Сімона ударом під поперечину з правого краю чужих володінь, бо ситуація виглядала дійсно гнітючою.

Через постійний тиск від команди Ернесто Вальверде захист Жирони перебував у напруженні й не міг перевести подих, бо гарантовано прилетів би черговий гольовий момент накшталт ситуацій із Вільямсом у подальшому. Але Іньякі стабільно вибачав суперників за помилки, тож команда Мічела залишалась при справі.

І навіть непогано атакували "червоно-білі" в цей час. Свої додаткові моменти мали також Циганков та Еррера, але то були дальні удари. І нехай вони виявились небезпечними, проте за сукупною кількістю гольових ситуацій переважали саме господарі. Та й м’яч вони тримали набагато більш удало, тому контролювали хід подій на повну. Ще й трибуни свого досипали, тож справжнє пекло на другий тайм команді Мічела було гарантовано.

Вочевидь, головний тренер таки знайшов потрібні слова для своїх підопічних, бо стартувала після перерви Жирона дуже потужно. І одразу забила. При чому зробила це зусиллями Віктора Циганкова, який у воротарському підправив м’яч у порожні ворота на завершення комбінації Гутьєрреса та Мартіна на лівому фланзі.

Гості після цього побігли вперед, немов намагаючись повторити досвід суперників на початку гри, але натомість каталонці повторили свої власні недбалі дії в захисті зразка того періоду. Ще до завершення повної години ігрового часу Атлетік не просто повернув лідерство за рахунком, а й збільшив перевагу до критичної. Усе це — після провалів Мігеля в захисті, тоді як Беренгер та Іньякі Вільямс відзначились черговими м’ячами.

І якби тоді Атлетік продовжував чинити тиск на чужі ворота до останнього, а не відійшов у захист на заключні десь хвилин, то точно б дійшов і до четвертого м’яча, бо надто погано команда Мічела давала собі раду під пресингом. Але ні, баски не забили в своїх моментах, почали щось вигадувати, і в підсумку пропустили від Еріка Гарсії та завершення подачі штрафного з правого флангу від Алейша. А потім було ще кілька спроб остаточно відігратись від Жирони, проте це б було вже занадто.