Пізнім вечором суботи в рамках двадцять п’ятого туру іспанської Ла Ліги поміж собою мали зіграти матч на полі легендарної Местальї Валенсія та андалузька Севілья. Команди, що в турнірній таблиці розділяли всього гість рядків, проте в еквіваленті кількості очок це була ледь не прірва глибиною в 12 балів.

Проте "нервіонці" потрохи оживали та з новим курсом на омолодження, який команда проголосила під час зимового трансферного вікна в контексті другої частини сезону, уже три матчі поспіль не програвали та поступово віддалилась від підвалин турнірної таблиці. Насправді, разючий прогрес після справжнього жаху на початку кампанії. "Кажани" ж тим часом мали видатну серію з п’яти ігор без поразок, але після неї знову почали грати в шаховому порядку результатів — поразка за перемогою, і навпаки.

У цьому матчі для Валенсії було найбільш важливим віднайти потрібний ритм від самого початку та нарешті потішити власних фанатів грою на атаку. Із цим завдання команда Рубена Барахи почала намагатись упоратись із стартовим свистком, проте в її стартовому складі ще до цього відбулась неочікувана заміна — Салас грав на лівому фланзі замість Педроси, тож дует лівих захисників на лівому краї "кажанів" ми побачили лише після перерви.

І поки ми розбирались, хто ж там у тієї Валенсії де грає, вона вже встигла настріляти кілька разів по чужих воротах, однак Перес та Канос не влучали в площину. Активним був початок гри від господарів, як і замовляли, тут нічого приховувати та соромитись. Ось тільки із реалізацією були певні проблеми. Зокрема, у Яремчука, чий момент на 19 хвилині у воротарському на завершення передачі від Дуро з лівого флангу був просто казковим. Але Роман не пробив одразу, а другої спроби йому ніхто не надав.

Тоді складалось чітке враження, що на цьому команда Барахи не має себе обмежувати та точно піде вперед за голом ще до перерви. Однак ні. Севільї вдалось спочатку відкинути суперників від власних воріт, потім провести кілька атак, нічого конкретного в плані загрози для Мамардашвілі не запропонувати, і зрештою завершити тайм у паритеті із суперникам. Стабілізували становище, коротше кажучи, після чого можна було братись до нового етапу гри.

На другу половину Педроса таки з’явився на полі, але це була не настільки разюча в плані впливу заміна, аби щось істотно змінилось у самій грі. Валенсія вирішила розпочати потужно в атаці й із другої спроби, тоді як Яремчук цього разу отримав аж два гольові моменти, проте спочатку Рамос блокував усередині штрафного статичний постріл Романа, а потім, коли українець таки втік від нього через фланг, Нюланд заблокував удар із гострого кута.

І це ще ми не згадуємо моменти Дуро та Каноса десь у ті хвилини, тож перевага господарів поля була дуже відчутною. Але це був тільки початок тайму, після чого команда Барахи мала підтримати атакувальний темп, проте так цього й не зробила. У Валенсії була помітна нестача ідей для останнього пасу, тоді як Севілья взагалі грала на атаку чи ні? Ми так і не зрозуміли. Лише один удар у площину від господарів, та й той Рамос виконав головою з боротьби абияк.

У підсумку, Яремчука замінили на початку 72 хвилини, після чого жоден із гравців ротації "кажанів" не зробив абсолютно нічого, аби допомогти команди таки здобути перемогу. Андалузці, як ми й уже казали, у цей вечір займались виключно діями в захисті.