Минулого сезону приблизно в цей час європейські вболівальники залишались під впливом позитивних вражень від виступів каталонської Жирони на чолі з Мічелом в іспанській Ла Лізі, що зрештою привело клуб до дебюту в Лізі чемпіонів УЄФА. Невдалого дебюту, як потім виявилось, як власне й можна вважати всю поточну кампанію для "червоно-білих".

Із представника трійки найкращих команд країни Жирона з часом перетворилась на колектив у глибокій кризі, який не може виграти 11 матчів поспіль. Не варто й зайвий раз казати, до чого така серія може в підсумку призвести — каталонці опустились настільки низько в турнірній таблиці, що ще три очки, і для них би розпочалось перебування в зоні вильоту в критичній близькості до моменту настання завершення сезону.

Аби цього не сталось, команді Мічела потрібно було відшукати заповітні три залікові бали якомога швидше. Очікувати на те, що це вдасться зробити проти таких суперників, як Вільярреал чи мадридський Атлетіко якось не доводилось, тому можна було спокійно концентруватись на домашній грі проти Мальорки з Балеарських островів у рамках тридцять четвертого туру національної першості.

Хоча команда Хакоби Аррасате теж не з простих — хоче та має достатньо шансів на те, аби зачепитись за зону єврокубків за підсумками цього сезону. І байдуже, що результативність у вигляді менш ніж одного гола за гру залишає бажати кращого. Цей і на звітну зустріч зрештою наклало свій відбиток.

Бо коли Жирона розпочала із швидкого м’яча на десятій хвилині, то гостям одразу треба було чимось суперникам відповідати. Блінд тоді залишив м’яч на лівому фланзі штрафного під удар Мартіну, але партнер поцілив у Раїльйо, відскок від якого добив у сітку в центрі наддосвідчений Стуані. Хто ж ще, як не він має тягнути цю команду Мічела до хоча б сподівань на перемогу.

Решта успіху господарів полягала в моменті посеред першого тайму, коли Гассаніга зреагував на дальній постріл із зони перед штрафним у виконанні Дардера, що дозволило Жироні без наслідків пройти крізь фактично одну гольову ситуацію біля власних воріт до перерви. Знову далась у знаки обмежена гра Мальорки в атаці. Краще не стало навіть тоді, коли на полі з’явився "головний пірат" Ла Ліги Мурікі, тоді як Ларін до нього взагалі нічим себе не зарекомендував.

У другому таймі у Жирони, а, зокрема, і в Циганкова особисто, була не одна й не дві, і навіть не три можливості для того, щоб цю гру остаточно закрити на власну користь. Але команда Мічела знову наступила на граблі поганої результативності, тож до останнього мусила нервувати. А особливо тоді, коли Крейчі вирішив стрибнути в ризикованому підкаті в ноги Маффео в центрі власного штрафного. Проте замість свистка про фол, ми почули фінальний свисток.