Головною стравою вечора неділі та всього другого туру української Прем’єр-ліги загалом був матч на стадіоні Україна поміж львівськими Карпатами та донецьким Шахтарем. Хоча буквально за пару діб до цього місцевий Рух та київське Динамо вже встигли потоптати покриття цієї арени, яке потім визнали не надто високої якості. Утім, уболівальники на завершення футбольного вікенду зібрались аншлагом (у межах досяжного в наш буремний час) на трибунах заради справжнього шоу.

А інакше й бути не могло з урахуванням того, що "леви" свою першу офіційну гру в цьому сезоні на цій самій арені програли житомирському Поліссю (0:2), проти якого, у компанії з криворізьким Кривбасом, минулого сезону невдало завершили перегони за правом на участь у єврокубках цього року. У "гірників" тим часом також була важка гра, але переможна — проти кам’янець-подільського Епіцентру (1:0), після якої була ще одна, значно більш складна — у гостях проти грецького Панатінаїкоса (0:0). А згодом буде ще одна, і ще більш складна — проти тих самих греків. Не продихнути в такому графіку.

І тим паче не продихнути цього вечора було у Львові, де погода була щось середнім поміж літнім пеклом та такою  ж літньою залповою зливою, але фанатів це жодним чином не налякало. Бо як тут відірватись від такого матчу? Уже з перших хвилин Шахтар задав атакувальні акценти, коли на дев’ятій хвилині Судаков під час стінки з Невертоном на лівому фланзі штрафного залишив м’яч партнеру під удар у дальній кут.

Але Карпати цей виклик сприйняли належним чином і почали відповідати доволі швидко. Пресинг команди Лупашка спрацював доволі швидко вже на 17 хвилині, коли пас Грама від власного штрафного на Еліаса до центру поля було прочитано, після чого розпочалась контратака у відповідь, за підсумком якої тунісця пошив у дурні Ігор та пробив у лівий кут воріт Різника.

Однак і "гірники" з гри нікуди при цьому не дівались, тож святкування Карпат першого гола тривало аж п’ять хвилин — до того моменту, як розкішний широкий розіграш довкола чужого штрафного віялом від лівого флангу на правий не завершився подачею Коноплі на дальню стійку для Еліаса майже з лицьової. Десь незадовго до цього у Львові почало накрапати, а потім — відчутно заливати опадами всіх присутніх на грі.

Під акомпанемент дощу Карпати робили спроби виходити на чужу половину й активізувались знову незадовго до перерви, і особливо гострим у цьому плані був постріл Мірошніченка під поперечину з одного із стандартів, яких Шахтар біля власного штрафного привозив чимало.

Туран мав після такого тайму заспокоїти команду, щоб вона не наробила собі проблем на рівному місці, але "леви" вдало розпочали другу половину з подачею того-таки Мірошніченка із штрафного з лівого флангу, яка полетіла прямо в дальній кут воріт Різника. Утім, VAR потім затвердив, що Бабогло доторкнувся м’яча перед ударом його об газон, і при цьому перебував у офсайді. Щодо останнього питань не було, а от дотик цей розглядали дуже довго, і зрештою правильно гол скасували.

Але користь Карпатам у підсумку приніс лише сам факт того, що вони вдруге змогли відігратись. У подальшому це добре працювало під час передач за високу лінію оборони Шахтаря, і якби Краснопір не оселився в офсайді при цьому, то могло б бути дійсно небезпечно. Але й і без того поява Вітора на лівому фланзі атаки господарів суттєво пожвавила гру, і самі новачок у підсумку на 77 хвилині подавав на Карабіна, який скинув м’яч під удар Бруніньйо в центрі штрафного, а той розстріляв Різника. Тут уже все було в межах правил.

Емоції від гри на цьому моменті важко було описати словами, та й узагалі нічого говорити не доводилось — публіка шаленіла, футболісти заводились, футбол грався. Як має бути без усіляких відмовок. І в такій грі побачити ще два гола за фінальні 20 хвилин поєдинку — ну, це просто пісня!

На 82 хвилині Бондаренко з правого флангу штрафного асистував на Аліссона, який влучив під дальню стійку в дотик, але й цього було мало. Шахтар, як не намагався атаками відвести м’яч від власного штрафного, так і не зміг це зробити. Конопля на першій компенсованій хвилині не відчув градус арбітражу Балакіна й невдало підставився під потенційний фол Педрозу біля кутового на власному фланзі оборони, а захисник суперників одразу ж і подав на ближню, де Матвієнко не встигав за Краснопіром аж ніяк.

Подальші спроби Шахтаря забити й четвертий м’яч були наявні, але удар Судакова із штрафного якимось дивом парирував Домчак, на відміну від пострілу Бондаренка, із яким возитись не довелось. Якщо УПЛ — то тільки така, іншої нам не треба.