На завершення недільної програми дев’ятого туру української Прем’єр-ліги події переносили нас до Львова, де місцеві Карпати намагались зробити чергову спробу довести власним уболівальникам, що здатні не лише видавати божевільні нічиї на власному полі в поєдинках проти наших загальновизнаних грандів, а й здобувати повноцінні перемоги. Тим паче, що суперник для цього був що треба — кам’янець-подільський Епіцентр, який усе ніяк не може в дебютному для себе сезоні в "еліті" відірватись від підвалин турнірної таблиці.

Однак цікавий досвід саме в місті Лева мала до цього команда Сергія Нагорняка — її перша в історії перемога на такому рівні припала саме на поєдинок проти місцевого Руху на виїзді, тож, як мінімум, досвід святкування новачки УПЛ уже мали. А за ходом протистояння виявилось, що цього морального піднесення було цілком достатньо для бажання ці емоції відтворити знову, але вже проти "зелено-білої" команди Владислава Лупашка.

Не найкращим чином оборона Карпат протистояла нападнику Миронюку вже на перших хвилинах цієї зустрічі, і форвард кілька разів дуже непогано покрутив поперек захисникам господарів та розминав їхнього воротаря ударами, які, щоправда, особливою точністю не відзначались. "Леви" відповідали, але, здебільшого, за рахунок дальніх пострілів, хоча з явно невпевненою грою голкіпера Епіцентру Білика під час спроб фіксування м’яча в руках це було не таким уже й поганим задумом.

Таким чином перший тайм промайнув у цілком рівній боротьбі з небезпекою по обидва боки поля, а от за результативну частину відповідала вже друга половина гри. Каркати одразу ж відкрили рахунок на 50 хвилині, коли дальній удар Бруніньйо з лівого флангу перед собою відбив Білик, а Костенко зіграв на добиванні. Проте був фальстарт — зробити потенційний другий сейв воротарю завадив Чачуа, який розташувався поміж ним і м’ячем у офсайді, і, виявляється, такі голи треба скасовувати. А не як було в тій самій грі поміж Металістом 1925 та Шахтарем.

І яке ж здивування було на трибунах, коли за лічені хвилини не Карпати продовжили тиск на оборону Епіцентру, а саме гості пішли, і двічі(!) вразили ворота господарів поля. Миронюк узяв активну участь у обох епізодах на лівому фланзі атаки, де спочатку асистував йому до штрафного передачею Запорожець, а потім Микола віддав гольовий пас на Климця, який вирішив із глибини оборони підтримати власну нинішню команду й забити у ворота колишньої. Не святкував, бо джентльмен.

Проте інтрига на цьому не вмерла, бо вже в наступній атаці Білик знову не впорався з першої спроби з ударом головою від Краснопіра на завершення подачі Педрозу з лівого флангу та дав право на добивання Вітору з близької відстані. Лупашко одразу почав робити заміни, щоб цей запал його підопічних раптово нікуди не зник.

І він справді не зник — Карпати ще чимало спроб завантажувати м’яч до чужого штрафного зробили в подальшому, витратили на це чимало сил, змарнували при цьому відмінні моменти Ігора, Бруніньйо, Бабогла та Клименка, і все заради того, щоб… Пропустити третій гол на останніх хвилинах, після якого вже нікуди від поразки було дітись "левам". Трохи сумбурний епізод під час подачі штрафного з лівого флангу від Сіфуентеса завершився тим, що ніхто не проконтролював скидання від того-таки Миронюка на правий фланг штрафного для Мороза, а той потужним ударом вколотив м’яч у дальній кут. Після цього Владислав присвятив гол своїй мамі, яка пішла із життя після боротьби з раком, як нам сповістив коментатор матчу, тож щемкий момент теж був у цьому святі для команди Нагорняка присутній.

У наступному турі львівські Карпати проведуть домашнє дербі проти Руху, а кам’янець-подільський Епіцентр гостюватиме в Олександрії.

Карпати — Епіцентр 1:3
Голи: Вітор, 62 — Миронюк, 57, Климець, 61, Мороз, 85

Карпати: Домчак — Мірошніченко, Бабогло, Педрозу, Паласіос (Клименко, 66) — Чачуа, Альварес, Бруніньйо — Вітор (Карабін, 66), Краснопір (Невес, 66), Костенко (Фабі, 76).