Із наближенням моменту завершення сезону української Прем’єр-ліги команди почали дуже прискіпливо рахувати кожен заліковий бал. І для деяких із них "раптово" стала очевидною їхня нестача для виконання бодай мінімальних завдань на сезон. Навряд чи рівненський Верес хоче в поточній кампанії знову боротись за місце в "елітному" дивізіоні, тож цими вихідними команда Олега Шандрука отримала гарну нагоду випередити київську Оболонь у турнірній таблиці за підсумком очного протистояння на рідному Авангарді.

Однак і в колективу Олександра Антоненка завдання були схожими, тож ми мали на полі дві сторони, які однаково прагнули здобути перемогу. Але й однаково при цьому боялись іти на ризики, що також варто відзначати. Це стало зрозуміло вже за ходом першого тайму, який тривалий час не вдалось розкрити належним чином.

Більшість атак Вереса та Оболоні до виникнення загроз воротам не призводили, тож нам залишалось просто чекати на момент, коли одній із сторін подібний футбол набридне й вона зробить рішучий крок уперед. Господарі в цьому контексті вирішили загострити ситуацію біля чужих воріт наприкінці першого тайму, але Ндукве спочатку запустив над воротами удар із передачі Вовченка з лівого флангу, а потім не зумів переграти Федорівського ударом низом із того ж краю чужого штрафного.

Проте зачин було покладено, тож у команди Шандрука принаймні було, на що спиратись у другій половині матчу. Верес спробував зробити додаткові кроки до забитого м’яча майже одразу, але тепер уже Шарай не зміг використати гарні гольові нагоди, спершу запустивши м’яч над воротами з подачі з лівого флангу, як і Ндукве зразка першого тайму, а потім його закручений постріл із правого краю чужих володінь прийняла на себе дальня стійка.

Оболонь на це відповіла лише одним дальнім ударом від Прокопенка, на який сейвом відповів Горох, тож отримала роль команди, яка просто чекає, доки суперники розкриють її захист остаточно. Це зрештою сталось на 73 хвилині, коли Бойко тонко закинув із глибини лівого флангу до центру штрафного на Ндукве, а той головою дотепно перекинув воротаря суперників. Для матчу з таким сценарієм розвитку подій подібні результативні удари почасти стають вирішальними.

Так зрештою й було — Оболонь на полі так і не з’явилась, тож ми просто чекали або на завершення гри, або на продовження атак від Вереса. І дочекались на 84 хвилині пенальті, який на правому фланзі власного штрафного привіз Федорівський стрибком у ноги Шараю в спробі дістатись першим до відскоку м’яча. Харатін ударом із позначки в правий нижній кут подвоїв перевагу власної команди, тоді як наприкінці матчу Баїя міг зробити її ще більшою, якби його удар головою не приняла на себе поперечина чужих воріт. Киянам довелось посунутись у таблиці.

У наступному турі рівненський Верес гостюватиме в Олександрії, тоді як посеред тижня має дограти перенесений матч проти харківського Металіста 1925, а київська Оболонь вихідними проведе домашню гру проти СК Полтава.

Верес — Оболонь 2:0
Голи: Ндукве, 73, Харатін, 85 (пен.)

Верес: Горох — Стамуліс, Ціпот, Вовченко (Чечер, 90), Сміян — Харатін, Кльоц (Ян, 84) — Гонсалвеш (Баїя, 84), Бойко (Нійо, 90+3), Шарай — Ндукве (Стень, 84).

Оболонь: Федорівський — Полегенько (Бичек, 86), Приймак, Семенов, Прокопенко — Мединський, Волохатий, Мороз (Чех, 77), Третьяков (Нестеренко, 77) — Теслюк (Лях, 61), Устименко (Слободян, 61).

Попередження: Вовченко