Наприкінці нетривалої п’ятничної програми двадцять четвертого туру української Прем’єр-ліги ми отримали протистояння також у столиці, перемістившись трохи на північ за "синьою" гілкою метро від стадіону Динамо ім. В. Лобановського до Оболонь Арени, де місцева Оболонь саме готувалась приймати абсолютного аутсайдера національної першості в особі СК Полтава. І начебто нічим не примітний двобій із точки зору глядацького ажіотажу, але команди самі зробили його доволі цікавим.
У першу чергу, своєю непоступливістю в боротьбі, що зазвичай супроводжується таким собі рівнем футбольного видовища, але не цього разу. Цього разу все починалось з обопільного бажання колективів Олександра Антоненка та Павла Матвійченка заштовхати м’яч у сітку воріт один одного якомога швидше, але на заваді стали воротарі по обидва боки поля. При цьому для Дениса Марченка, напевно, навіть більше приводів для роботи знайшлось до середини першого тайму, бо навіть у поперечину його воріт прилітав м’яч за підсумком удару із штрафного від Сада з рикошетом від Устименка, який устигав відзначатись активними діями як у чужому, так і біля власного штрафного.
Але потім усе ж таки розпочався період гри без небезпечних моментів, який розтягнувся аж початку другої половини гри, де на рівному місці на 52 хвилині Жовтенко на межі лівого флангу штрафного Оболоні примудрився збити Галенкова. І коли на VAR побачили, що фол відбувався саме в межах штрафного "пивоварів", у їхні ворота було призначено пенальті навіть без заклику до головного арбітра Олександра Солов’яна переглядати повтор цього епізоду. Цікаво, але сперечатись навряд чи хтось буде в цьому випадку й щодо фолу, і щодо трактування моменту з боку бригади рефері.
А тим часом Сад із позначки ударом у правий нижній кут відкрив лік голам не тільки в цьому матчі, а й для себе в рамках "елітного" дивізіону, після чого його команді треба було зачинятись у захисті й чекати на завершення цього важкого протистояння. Тиск Оболоні при цьому зростав щохвилинно, бо кияни дуже прагнули відігратись перед власними вболівальниками. І тепер уже Мінчеву доводилось ставати справжні героєм Полтави під час низки гольових епізодів суперників, які, переважно, приходили за підсумками флангових передач.
Але свого "пивовари" таки досягли вже наприкінці матчу, коли й у ворота гостей призначили пенальті, проте цього разу Солов’яна таки покликали переглядати влучання м’яча в руку Коцюмаці під час подачі з правого флангу від Третьякова на 79 хвилині. Хоча потім можна було звернути увагу й на боротьбу Даниленка проти Волохатого на ближній стійці в спробі дістатись до м’яча, тож пенальті за щось та й призначили.
Слободян ударом із пенальті правіше від центру воріт переграв воротаря, але на подальший штурм із створенням гольових моментів Оболоні вже не вистачило. Не допомогло й вилучення Веремієнка ще на 66 хвилині за друге попередження в наслідок чергового фола проти Устименка. При цьому десь за півтори хвилини до фінального свистка в компенсований час пролунала повітряна тривога, але Солов’ян, хоча й відверто вагався, ухвалив рішення дати командам усе ж таки дограти.
У наступному турі київська Оболонь поїде до житомирського Полісся, а СК Полтава навідається до ковалівського Колоса.
Оболонь — СК Полтава 1:1
Голи: Слободян, 82 (пен.) — Сад, 54 (пен.)
Оболонь: Марченко — Полегенько, Жовтенко, Семенов, Шевченко — Чех, Волохатий (Т. Лях, 84) — Мединський (Суханов, 67), Слободян, Третьяков (Прокопенко, 84) — Устименко.
СК Полтава: Мінчев — Ухань, Підлепич, Веремієнко, Коцюмака — Дорошенко, Даниленко (Плахтир, 74) — Одарюк (Бужин, 74), Сад (Савенков, 70), Галенков (Кононов, 84) — Сухоручко (Марусич, 84).
Попередження: Чех — Веремієнко, Даниленко, Савенков, Ухань
На 66-й хвилині був вилучений Олег Веремієнко (СК Полтава) (друге попередження).