Кубкові вихідні залишили нас без футболу української Прем’єр-ліги майже на два тижні, що на самому старті сезону відчувалось, як дуже тривалий період. Але національна першість усе ж таки поверталась у, напевно, геть не найкращий час і не в найкращому місці, адже дуель двох команд із столичного регіону, ковалівського Колоса та київської Оболоні, була під загрозою бути перерваною в будь-який момент через повітряну тривогу, яких на Київщині за останню добу було чимало.
І все це також накладалось на той факт, що перед нами були дві команди, які за стартові загалом п’ять поєдинків на двох відзначились лише одним забитим м’ячем. Колектив Руслана Костишина це зробив у дуелі проти київського Динамо в минулому турі, але все одно програв (1:2) та не мав жодного залікового балу на своєму особистому рахунку. А ось команда Олександра Антоненка нехай і не забивала голів узагалі, але проти Буковини та Кудрівки здобула принаймні два залікових бали, двічі зігравши внічию (по 0:0).
А пригадуючи досвід протистояння цих команд у минулому сезоні та рекордну для нашого чемпіонату кількість фолів за один матч на два колективи — 43 за гру, просто божевілля якесь, доводилось ловити себе на думці, що яскравим старт четвертого туру УПЛ може й не вийти. На жаль, передчуття справдилось.
Хоча починалось усе ще не настільки погано. Випад Кане з невдалою спробою перекинути воротаря з офсайду на правому фланзі та удар Мишньова із середньої дистанції над воротами натякали, що ми могли поквапитись із висновками. Проте подальший перебіг подій був безутішний. Тривалий час моментів команди взагалі не створювали.
А коли Кане дали чергову нагоду пробити вже в центральній зоні від межі штрафного, то він усе одно схибив над воротами. Друга половина гри натомість почалась із випаду Оболоні та махом ногою повз м’яч перед майже порожніми воротами від Устименка під час прострілу з правого флангу від Шулянського, так що аж до 64 хвилини ми працювали в режимі взагалі без жодного пострілу в площину. Таке собі видовище.
Проте коли Колос тільки-но зловив потрібний ритм та створив карколомний момент для Теллеса, який ударом головою у вільному центрі штрафного замикав подачу кутового від Ррапая з правого флангу, але пробив просто у воротаря з кількох метрів, то майже одразу пролунала цілком очікувана повітряна тривога, тож гра, у якій емоцій майже не було, ще й мала затриматись на невизначений термін десь за чверть години до прогнозованого фінального свистка.
І щоб цей ігровий час додивитись до кінця, треба було зачекати дві з половиною години. Шалено довго для матчу такого калібру, але команди потім хоча б спробували зробити кроки в напрямку здобуття трьох очок. Спочатку Касалла з відскоку заблокованого дальнього удару Теллеса з правого флангу на протилежному куті воротарського пробив у голову Федорівського з близької відстані. А згодом і Матчкевич із дистанції спробував поставити крапку в цій грі, проте Пахолюк зумів перевести м’яч у ліву стійку власних воріт. На тому й розійшлись. Подякуємо всім причетним військовим, що хоча б таке мале віконце спокою змогли забезпечити цього буремного дня.
У наступному турі ковалівський Колос гостюватиме в криворізького Кривбасу, тоді як київська Оболонь поїде до Харкова.
Колос — Оболонь 0:0
Колос: Пахолюк — Савчук, Козік (Хрипчук, 62), Гончаренко, Рухадзе — Демченко, Теллес, Ррапай — Кане (Касалла, 76), Климчук (Ндукве, 63), Салабай (Тахірі, 76).
Оболонь: Федорівський — Капінус, Єрмаков, Прокопчук, Морозко (Полегенько, 30) — Мишньов, Чех (Волохатий, 72) — Суханов (Маткевич, 63), Слободян, Шулянський (Мединський, 72) — Устименко (Т. Лях, 63).
Попередження: Ндукве — Мишньов