Чинний чемпіон України донецькій Шахтар наприкінці поточного тижня з дипломатичною місією має вирушити до Лондона на проведення товариського матчу проти місцевого Тоттенгема, тож свою гру в рамках другого туру національної першості команда вирішила провести посеред тижня. Можливо, рівненський Верес і зрадів де в чому такій можливості, адже таким чином міг як відчути себе неначе учасником єврокубкових змагань, так і після гри відпочивати півтора тижня аж до наступного двобою.

У будь-якому випадку, колектив Сергія Лавриненка дуже відповідально поставився до підготовки до звітного протистояння, адже ні сам головний тренер "червоно-чорних", ні його нинішній клуб, ще ніколи не перемагали "гірників" на відтинку тривалістю в останні 30 років. А до того ж господарі поступились на старті кампанії житомирському Поліссю (0:2), тож відчували брак залікових балів.

Шахтар натомість кілка днів тому обіграв харківський Металіст 1925 (2:1), тож намагався діяти за вже завченою схемою. Патрік ван Леувен навіть зі свого боку уникнув потужної ротації, замінивши тільки Бондаря в центрі захисту, який отримав пошкодження. А ось Верес перекроїв ледь не половину стартового складу, тож певний час рівненці просто призвичаювались до футбольного поля.

У підсумку, вийшов перший тайм двох рівних команд, одна з яких була дуже обережною з використанням власної незначної переваги, а інша натомість настільки добре підготувалась до суперників, що майже не давала їм вільного простору. Шахтарю за таких умов грати завжди було складно, тож не дивно, що ми не побачили тієї зливи моментів, яка була в попередньому матчі команди ван Леувена. А ще якесь пошкодження мав Зубков, про що головний тренер відверто сказав уже після фінального свистка.

На якість атак "гірників", за умови відсутності Судакова, це мало безпосередній вплив. Верес удавалось обійти тільки за рахунок постійного тиску на тривалому відтинку гри, однак у актуальних кондиціях Шахтар просто не може втримувати такий рівень напруги. Ми на старті побачили пару моментів для Сікана, який повадився бити вище воріт від самого початку, а вже після завершення першої половини тайму долучився до завершення й Зубков — із випадкового відскоку в центрі штрафного дуже небезпечно пробив повз ліву дев’ятку.

У той самий час, Верес непогано завершував перший половину гри власними моментами, однак Дахновському не щастило в дуелі проти Різника, а потім його команда пропустила доволі прикрий гол. Заплутав усіх головний арбітр Олександр Шандор, який показував на свисток тільки Миколі Матвієнку під час підготовки штрафного з лівого флангу. А той узяв раптово — і пробив із гострого кута в порожні ворота, тоді як Паст у цей час щось розказував власним захисникам.

Такий розвиток подій неможна було передбачити наперед, але вже за мить у центрі поля Бондаренко пішов прямою ногою в боротьбі за м’яч проти Яго та зачепив коліно суперника. Як би не намагався гравець Шахтаря уникнути цього зіткнення, але червоної картки за подібний епізод було не оминути. Таким чином на рівному місці ми отримали багато приводів для балачок, а "гірники" тим часом забезпечили собі гол.

Було помітно, що команда ван Леувена трохи нервує від щільного захисту суперників, а Гочолеішвілі ще й фолить грубо проти суперників при цьому. Отже й відбулась заміна захисника по перерві, проте Фарина тільки-но встиг з’явитись на полі, як одразу отримав своє попередження, тож мав грати аж ніяк не менш обережно, аніж партнер у аналогічному становищі до цього. А ще замінили травмованого Зубкова, тож в атаці Шахтарю помітно не вистачало обертів.

Дійшло до того, що Верес перехопив ініціативу в певний момент та не відпускав гру аж до самого завершення. А ще мала місце прикра помилка Дмитра Різника на 62 хвилині, коли воротар біля лівої стійки власних володінь не забрав високий м’яч, а Марусич головою скинув на дебютанта Шевченка вздовж лінії.

Коли "гірники" пропустили, раптово стало зрозуміло, що йти вперед великими силами вони на мають змоги, а захищатись проти якісно побудованого суперника тим часом виходило дедалі складніше. Верес у підсумку догравав навіть із певною перевагою за територією, а отже й не дав суперникам урятуватись. Та ще й ван Леувен у ротації відверто почав перегравати самого себе.