За класичною схемою зразка останніх років черговий тур української Прем’єр-ліги рівномірно розтягнувся на три ігрові дні. І якщо в п’ятничній частині поєдинків нам доводилось ледь не штучно підвищувати рівень інтриги в протистояннях, то від матчів суботи ми в цьому плані очікували на суттєвий прогрес.

А як може бути інакше, якщо вже в першій зустрічі цього ігрового дня  поміж собою зустрічались команди, яким конче необхідно було здобути максимум від можливої кількості залікових балів. Рівненський Верес та полтавська Ворскла за попередні три тижні встигли по два рази програти, а "червоно-чорні" ще й провели на гру більше, але при цьому вибороли нічийний результат у грі проти донецького Шахтаря (1:1). Футболісти Віктора Скрипника тим часом продовжували болісно переживати ранній виліт із кваліфікації єврокубків.

Не дивлячись на той факт, що погода в Рівному нічим не відрізнялась за рівнем високих температур від решти країни, команди провели дуже змістовний перший тайм. Хід подій розпочинався із спроб Вересу атакувати, проте на шостій хвилині Ворскла вийшла до контрнаступу й із прострілу Степанюка з лівого флангу штрафного м’яч у свої ворота спрямував Кучеров. Напевно, краще, аніж це зміг би зробити гравець суперників на вістрі атаки.

Але це був тільки початок протистояння, тож у господарів поля не було підстав опускати руки. Верес намагався через закидання з глибини почати доставляти м’яч до чужих володінь, але в позиційних розіграшах захопився настільки, що привіз момент на власній ворота недбалими передачами поблизу штрафного. Скляр один із таких епізодів завершив дальнім ударом, Паст потягнув, але перевів м’яч точно на ногу Юрченку під порожні рамку власних володінь.

Проте помилялась цього дня не тільки команда Лавриненка. Ворскла вже за мить організувала в свої ворота найбільш курйозний м’яч ледве не всього вікенду європейського футболу, коли Чеснаков, Павлюк та Різник не впорались із розряджанням ситуації на лівому фланзі власного штрафного на подарували можливість пробити у вільні ворота Станіславу Шараю. Напевно, тоді команди вирішили трохи притримати коней, бо більше подібних авантюр у їхньому виконанні ми бодай до перерви не побачили.

Гості намагались тримати гру під власним контролем, але занадто захопились грою в захисті вже в другому таймі, тоді як суперники підтиснули команду Скрипника до меж штрафного та постійно завантажували м’яч на вістря атаки. Залишалось виключно рахувати кількість змарнованих нагод гравцями Вереса під час спроб завершувати власні наступальні дії. І їх було чимало.

А вже під завісу гри перевага "червоно-чорних" на м’ячі взагалі розтанула, оскільки Максим Марусич стрибнув прямою ногою в центрі штрафного в Ісенка й ледь не зламав голкіпера суперників, отримавши справедливу червону картку за свій фол. Верес потім так само залишався з м’ячем, однак до другого голу з власного боку справу так і не довів.