Сезон української Прем’єрі-ліги триває вже більше двох місяців, тож у нас назбиралось достатньо інформації з приводу виступів кожної з команд "елітної" першості. І, на превеликий жаль, нічого доброго віщувати щодо майбутнього колективів у нижній частині турнірної таблиці не доводиться. Хіба що вони різко не почнуть покращувати власне становище, задля чого очне протистояння пасує якнайкраще.

Ось і в контексті дев’ятого туру національної першості поміж собою зустрічались закарпатський Минай та київська Оболонь, яких об’єднувало одне спільне прагнення — якнайшвидше залишити останнє та передостаннє місця в турнірній таблиці відповідно. На рахунку футболістів Володимира Шарана при цьому взагалі не було перемог, тоді як "пивовари" мали перевагу в три залікові бали над суперниками та посеред тижня відзначились гучною перемогою над київським Динамо в Кубку України. Минай тим часом поступився дорогою до чвертьфіналу сенсаційній сумській Вікторії.

Було помітно вже з перших хвилин, що команди трохи наїлись футболу за останній тиждень, проте безпосередньо на якість гри це мало незначний вплив. За помірно низьких обертів було важко назвати це протистояння помітно цікавим для вболівальників, проте відвертої нудьги ми за його переглядом також не відчували. Так сталось, бо вже на самому початку Дмитрук змусив бити на сполох власного воротаря та хапатись за голову Шарана, коли передачею назад із центральної лінії ледь не закинув за комірець Бандурі, а із раптового заробленого кутового суперники отримали момент для удару головою від Приймака, проте той поцілив точно в голкіпера.

На цьому атаки Оболоні свій розвиток не зупинили, тоді як у Минай майже відсутньою була зіграність у передній лінії, тож господарі важко діставались меж чужих володінь. А тим часом поблизу їхніх воріт постійно виникали пожежі, і голкіперу доводилось подекуди відверто рятувати команду Шарана від пропущених м’ячів. Додати в інтенсивності гостям, і гол у першій половині точно в їх не оминув.

Але на початку другого тайму Минай почав відповідати цікавими ситуаціями біля чужих воріт, одна з яких навіть завершилась влучанням м’яча в поперечину за підсумком удару головою від Одарюка. Валерій Івашенко відреагував на це пожвавлення з боку суперників першими замінами в цьому протистоянні, що в підсумку дозволило "пивоварам" не тільки відсунути гру подалі від власних воріт, а й забити жаданий м’яч. На 78 хвилині відбулась помилка Бандури під час перехоплення подачі Османа з лівого флангу, після якої Тарануха добив м’яч головою в порожні ворота.

За час, що залився до фінального свистка, Минай поводив себе активно біля чужих воріт, і подекуди арбітрам варто було більш прискіпливо спостерігати за контактами в штрафному Оболоні, оскільки геть не кожна боротьба за участі гравців господарів поля мала підстави вважатись чистою. Але, щодо безпосередньо гольових моментів, то їх у господарів було небагато — удар Вітенчука можна пригадати одразу та невеличкий сполох, коли до чужого штрафного вже побіг Бандура. І на цьому все.