В українському футболі подекуди трапляються різні цікаві історії, і одна з таких мала місце на початку грудня минулого року. Закарпатський Минай та київське Динамо тоді мали зіграти запланований заздалегідь матч у рамках шістнадцятого туру, і навіть устигли вийти на поле Минай Арени та розпочати протистояння. Але пролунав сигнал повітряної тривоги, після якого…

Після якого ми з подивом дізнались, що на стадіоні в селі Минай немає освітлення. І оскільки тоді йшлось про зимову пору року, то проведення матчу відповідно до норм регламенту було просто неможливим. А отже у команди Олександра Шовковського з’явився ще один перенесений матч у й без того насиченому розкладі другої частини сезону. П’ять місяців минуло, а мало що змінилось відтоді — Динамо бореться за чемпіонський титул, а Минай — за виживання.

Трапляються такі матчі, коли в команди взагалі нічого не виходить. Або просто суперники не дозволяють, щоб у неї щось вийшло. Футболісти Желько Любеновича, який намагався тактичними змінами компенсувати певні недоліки власного колективу, опинились саме в такій ситуації. Колектив Олександра Шовковського їх просто не помітив у першому таймі. Динамо взагалі нічого іншого не робило, окрім як атакувало.

При цьому "біло-сині" також провели обережну ротацію й грали з рухливою комбінацією гравців атаки попереду. Що в цей час відбувалось у захисті столичного колективу, ми не знаємо, бо приводів дізнатись про це не було — Минай їх не створював. Натомість номінальні господарі стадіону Динамо пропустили вже на п’ятій хвилині за підсумком стінки поміж Ванатом та Буяльським перед штрафним.

І до цього швидкого м’яча кияни могли додати ще кілька доволі легко й невимушено, але реалізація підводила в останній момент. На щастя для Миная, бо з такою пасивною грою можна було отримати повну торбу ще в першому таймі й на другий узагалі не з’являтись. Але закарпатці все одно пропустили вдруге. На завершення першої пів години ігрового часу Нємчанінов у власні ворота перевів простріл Ярмоленка з правого флангу штрафного на ближню стійку. Про жодні шанси Миная після перерви ми при цьому й не згадували.

Але Любенович усе одно вирішив ризикувати, тому ми побачили одразу подвійну заміну у його виконанні. Як не дивно, спрацювало. Хоча й гол господарями було забито за рахунок гравців, які в ротації не брали участі. Вакула з лівого флангу на 48 хвилині покотив на Корабліна, а той у дотик пробив під поперечину. І ось із такою перевагою в один м’яч Динамо провело ще чимало часу в другому таймі. Що й зробило його для команди Шовковського доволі напруженим.

Наче й моменти були в киян для того, аби знову збільшити розрив, але разом із тим ми бачили й не менш гострі випади від Миная. А подекуди навіть і більш гострі, бо Бущану таки довелось пострибати за м’ячами по різних кутах власних воріт. Посеред другої половини закарпатці взагалі перебрали на себе роль одноосібного лідера й підходили дуже близько до другого м’яча. Але, але, але. Не вистачило наснаги, певно що, чи банально досвіду.

Команді ж Шовковського цього не позичати навіть за умов уже відсутності Буяльського та Ярмоленка на полі під завісу протистояння. Третій гол Динамо таки забило, коли "лиси" не втримали дальню стійку під час прострілу Дубінчака з лівого флангу, тому Волошин пробивав уже в порожні ворота. +3 із резервів кияни таки отримали.