Із цілком очевидних причин не кожній команді української Прем’єр-ліги тиждень тому вдалось стартувати в другій частині сезону з перемоги. У розпал суботньої частини дев’ятнадцятого туру національної першості таким чином поміж собою зустрічались полтавська Ворскла та рівненський Верес, кожного з яких тоді очікувала поразка. Від луганської Зорі (0:1) та ковалівського Колосу (0:2) відповідно.

Ось тільки контекст цих невдач для нових колективів Сергія Долганського та Олега Шандрука був геть різним, бо "червоно-чорні" все ще далекі від вирішення проблеми свого перебування в підвалинах турнірної таблиці, тоді як "зелено-білі" тільки-но окреслили собі рух до єврокубків наприкінці минулого року, як на початку вже нового на них очікувало чергове розчарування.

Обидві команди поступились у минулому турі, але й ротація в їхніх складах була мінімальною, що вказувало нам на те, що головні тренери вагаються у визнанні обраних моделей невдалими. Із огляду на це, на полі з перших хвилин ми побачили приблизно те саме, що й тиждень до цього, тому геть не були здивовані перебігом подій. Трохи атакував Верес на початку, потім його замістили гравці Ворскли в цій ролі, і так по колу.

Аж до того моменту, поки полтавці не припустили помилки під час контратаки суперників спочатку на 37 хвилині, а потім — на 42. І якщо Мрвальєвич із першої спроби влучив у дальню стійку під час прострілу з лівого флангу, то в наступній атаці передачу Дахновського він використав набагато більш розсудливо. Було очевидно, що рівненці знайшли вразливість у обороні опонентів і намагатимуться тиснути на цей момент і в подальшому за ходом протистояння.

Але Ворскла зіграла трошки хитріше. Від початку другого тайму господарі прийнялись так завзято атакувати, що без пропущеного м’яча їхнім суперникам було просто нікуди подітись. Мякушко вже на 47 хвилині піймав на ногу подачу Пердути з правого флангу на дальній бік штрафного й поклав цілком симпатичний гол у протилежний кут воріт.

Очікувалось побачити реакцію гостей на цей прикрий для них епізод. Однак ні — Верес значно слабше провів другий тайм, аніж половину матчу до цього, тож жодних натяків із його боку на небезпеку ми так і не побачили. Удар Шарая десь хвилині на 69? Так, такий у нас у нотатках залишився.

Проте на цьому все — не схоже, що команда з таким доробком прагнула здобувати три очки за будь-яку ціну. Ще був класний постріл від Яго, але вже з розряду авантюри — якби Ісенко дав статись голу, а не здійснив дивовижний порятунок, то було б красиво, а інакше — дистанція явно не для високого xG.

У той самий час ми не беремось стверджувати, що Ворскла робила щось таке, що обов’язково мало привести її до успіху в цьому матчі. Команда Долганського просто чинила методичний тиск на суперників, і ті зрештою з язиками на плечах якось намагались ліквідувати загрозу від прострілу Мякушка з правого флангу на 81 хвилині, але вийшло віддати "гольовий пас" на Сергія, а той головою переграв воротаря ударом у дальній кут. Трохи кумедний епізод, але не для вболівальників рівнян, бо їхня команда знову не здобула очок.