Організатори української Прем’єр-ліги вирішили провести двадцятий тур національної першості трохи раніше за календарем на догоду підготовці національної збірної України, проте при цьому спробували не перевантажувати дні, що й без того були забиті єврокубковими протистояннями. Таким чином у четвер у розкладі перебувало всього два поєдинки, останній із яких відбувався в Рівному.

Місцевий Верес приймав на власному полі київське Динамо й на тлі двох поспіль поразок після відновлення національної першості та загалом серії з чотирьох матчів без перемог у чемпіонаті не мав особливих сподівань на те, що звітна зустріч стане легкою прогулянкою. Та й рівень форми суперників відверто вказував на це, бо хто ось так одразу пригадає, коли "біло-сині" не перемагали за Олександра Шовковського? Певно тоді, коли він ще не очолював клуб.

Доволі смілий початок гри продемонстрував Верес, і навіть підійшов упритул до забитого м’яча, коли на шостій хвилині Мрвальєвичу вдалось продавити центр оборони Динамо й вийти на ударну позицію, що завершилось сейвом Бущана. Вочевидь, кияни таки невчасно ввімкнулись до гри на тлі повітряної тривоги, яка відтермінувала стартовий свисток на 40 із ґаком хвилин.

Але вже в миттєвій атаці у відповідь команда Шовковського покарала суперників за марнотратство, і на плечах Кабаєва м’яч таки доставили до лівого флангу штрафного під удар Волошину, а той не схибив у дальній кут. І майже одразу після цього "біло-сині" могли загнати опонентів у безвихідь, якби дальній постріл Андрієвського з відскоку перед чужим штрафним не поцілив у верхній каркас воріт над лівою дев’яткою.

Усе віщувало нам відкриту гру бодай у першому таймі, і вона такою й дійсно намагалась бути. Якби не бажання Динамо все ж таки тримати контроль над діями опонентів, що майже позбавило "червоно-чорних" небезпечного компоненту в атаці. Верес усе ще зберігав за собою позитивне враження через командний інтенсивний рух, але те, що стосувалось дій безпосередньо в завершальній третині поля, залишало бажати кращого. У будь-якому випадку, під 2000 фанатів не за цим зібрались морозним вечором на відкритих трибунах.

На другий тайм Шандрук вирішив одразу випускати на заміну Кухарука й доволі тривалий час безпосереднього впливу цього рішення на гру ми не бачили. Річ у тім, що Динамо вирішило зіграти в обачний футбол, і якщо власними зусиллями не контролювало м’яч, то бодай нічого не давало створювати суперникам.

Насправді, така тактика виявилась доволі непоганим рішенням і майже спрацювала. Майже. Адже на останніх хвилинах Верес остаточно перехопив ініціативу та фактично не вилазив із чужої половини поля. Довелось киянам відбиватись, і саме в запалі боротьби в штрафному гостей і стався найбільш цікавий момент цієї зустрічі. Беніто вдарив по нозі Мрвальєвича, який тягнувся до відскоку в центрі чужих володінь.

О! Цей епізод одразу здійняв такий ґвалт серед футболістів, що арбітру потім ще хвилин зо п’ять доводилось усіх заспокоювати, і тільки після цього настав час десерту — перегляду VAR. Коли вже було обрано таке рішення, то в нас не було сумнівів у тому, що скандал виключно посилиться, а оскільки рефері Дмитро Панчишин ще й повернувся з рішенням про пенальті на користь господарів, то й поготів — емоції вибухнули. А згодом вибухнули й трибуни, коли Мрвальєвич із позначки спрямував м’яч у правий нижній кут. Про цю гру ще довго говоритимуть.