За більш сприятливих обставин донецький Шахтар мав би відтермінувати свій домашній матч проти ковалівського Колосу в рамках двадцятого туру української Прем’єр-ліги, оскільки десь у цей час ноги футболістів Маріно Пушича мали б гудіти після чергового матчу Ліги Європи УЄФА. Однак сталась та прикра поразка на Велодромі, тож тепер у чинних чемпіонів України з обов’язкової програми залишились лише захист титулу та боротьба за Кубок України.

Футболісти Ярослава Вишняка тим часом загрузли у внутрішніх суперечках що до того, що ж таке їм потрібно ще зробити для того, аби нарешті зрушити з мертвого місця в плані результативності. Минулий тур запам’ятався черговим мінімальним підсумком гри за участі "чорно-білих", проте цього разу це була поразка від львівського Руху (0:1) — прямого конкурента в боротьбі за місце в єврокубках на наступний футбольний рік.

Шахтар обрав звичну для себе агресивну тактику на початку гри. Однак тільки-но встиг Судаков змарнувати гольовий момент на сьомій хвилині в центрі чужого штрафного, як миттєво відбулась контратака вже на ворота його команди. Ільїн на лівому фланзі залишив не при справах Педріньйо швидкісним дриблінгом, після чого якось пробив Різника в ближній кут. Оскільки всі початкові плани команди Пушича на цьому були зруйновані, то "гірники" були дуже розлючені власною невдачею.

Від цього й не дивно, що ми в подальшому тільки те й робили, що спостерігали за грою Шахтар в комбінаційний футбол на чужій половині. Цього разу це було не суто володіння м’ячем заради володіння, а й без гольових моментів справа не обходилась. Хто б ще тільки реалізовував ті відмінні нагоди. Безліч дальніх пострілів, передач із флангів, дриблінгу в чужих володіннях, але підсумок був лише один — Фесюн тягнув усе, що летіло в напрямку його воріт.

На другий тайм Пушич вирішив наситити лінію атаки ледь не до максимуму появою на полі Траоре та Кевіна й це в підсумку зіграло свою роль трохи пізніше. Саме з дебютного м’яча бразильця й розпочинався перелік подій після перерви, і асистував партнеру на лівому фланзі штрафного ніхто інший, як буркінійський нападник.

У подальшому тиск на ворота Колосу виключно зростав, і якщо Фесюн лише дивом та завдяки власній реакції не пропустив у епізоді із завершенням передачі Судакова з лівого флангу на дальньому боці штрафного від Зубкова, то в ситуації на 65 хвилині м’яч у власні ворота відверто привіз Цуріков. Спочатку захисник сфолив на лівому фланзі проти Зубкова в ситуації, яка того не вимагала, а потім скинув подачу постраждалого на дальню стійку, де вже чатував із ударом головою Траоре.

Як бачимо, минуло 20 хвилин, а Шахтар уже свого добився й точно не збирався на цьому зупинятись. Щоправда, темп атак "гірників" був уже значно менш стрімким, тож Колос до певного часу розбивав наступи суперників. Але контратаки господарів зрештою поставили команду Вишняка в скрутне становище наприкінці основного часу, і Кевіну на 89 хвилині вчергове дали вразити дальній кут воріт із лівого флангу штрафного.

Насправді, це тільки тоді цей гол виключно збільшував перевагу донеччан, хоча трохи згодом з’ясувалось, що він урятував для них усі три очки. Бо на останніх секундах Шахтар відверто байдикував у захисті й у підсумку наразився спочатку на постріл Чорноморця з лівого флангу штрафного, який із дальнього кута витягнув Різник, а потім і пропустив, коли Траоре у власні ворота зрізав удар головою від Салабая на завершення подачі кутового з правого флангу. Наче й близько за рахунком, але за грою — далеко.