І наче тільки нещодавно ми завершили розповідь про події в рамках двадцятого туру української Прем’єр-ліги, як надворі вже розпочався наступний. Однак не всім командам випала нагода завчасно піти на міжнародну павзу, оскільки тренерський штаб Сергія Реброва не кожен наш клуб порадував запрошенням представників до лав головної команди країни. Дніпровському Дніпру-1 у цьому плані пощастило, тому саме з матчу СК в гостях у черкаського ЛНЗ і починався ігровий день посеред тижня.

Щоправда, до черкаського Центрального ми навіть із четвертої спроби в 2024 році ще не можемо дістатись через технічні умови, тому звітну зустріч команда Олега Дулуба знову вимушено мала проводити в Ковалівці. Із першою спробою зіграти на стадіоні Колос домашню гру якось не вийшло — поразка від криворізького Кривбасу (0:3), після чого "бузкові" отримали другу спробу позмагатись із представниками Січеславщини.

Цього дня до Ковалівки завітала справжня зима із хурделицею та рештою своїх обов’язкових атрибутів. Так, майже посеред березня. Але робити було нічого, тож команди за доволі несприятливих умов усе ж таки з’явились на футбольному полі. А там на них очікував доволі несподіваний розвиток подій, бо номінальні господарі розпочали гру доволі агресивно.

Як наслідок, Дніпро-1 десь зо десять хвилин узагалі не тримав м’яч у себе, а виключно відбивався. Із перемінним успіхом, бо моменти в Хобленка та Бара все ж таки були доволі непоганими, але Волинець та влучність легіонера завадили "бузковим" сенсаційно стартувати в цій грі. Далі СК хоч трохи потримав м’яч у атаці, але єдиний цікавий момент за його участі полягав у влучанні в руку захиснику черкасців під час флангової передачі, після якого арбітри так і не наважились призначити пенальті.

У іншому — доволі спокійний футбол, сповнений боротьби за м’яч та мінімумом небезпеки біля обох воріт. Волинець ще трохи попрацював на завершення тайму під час пострілу Пасіча під поперечину з лівого флангу штрафного, але на тому команди й пішли відпочивати. Із неочевидними перспективами для гостей, у яких знову були проблеми з кадрами.

Проте Максимов вирішив ризикнути й кинув на другий тайм свіжого Гаджиєва, а той не забарився з подякою для тренера за довіру. Уже на 47 хвилині Рамік розвернувся з м’ячем на лівому фланзі атаки за допомоги підігрування собі рукою, яке так і не зауважили арбітри навіть після перегляду VAR, після чого прострілив на ближню, де Пеньков ногами невдало спробував перехопити й спричинив відскок від Гуцуляка точно на Філіппова під порожні ворота. Форвард доїв цю атаку.

І насправді це був критичний момент для долі Дніпра-1 у цьому матчі, бо після цього, що тільки не робила команда Максимова, але не атакувала. Навпаки, ЛНЗ влаштував справжню завірюху на чужій половині поля сильніше за ту, що й без того продовжувала панувати над стадіоном. Можемо сказати, що СК дійсно тільки дивом обійшовся без великої кількості голів у власних воротах.

Але рятівний для господарів усе одно мав місце. Зі стандарту, як і мало б статись за такої напруженої гри рано чи пізно. Рибалка подав кутовий із лівого флангу на 57 хвилині, а Бар на ближній перевів на дальню, де Саліху добив у порожні ворота головою. Те, що потім не зміг зробити Шестаков у дивовижному епізоді з порятунком гостей від Волинця під час розстрільного удару з центру штрафного від Яшарі. І це ж була не єдина нагода для "бузкових"! Але про вдачу Хобленка, а також тих-таки Яшарі з Шестаковим ми краще нічого казати не будемо.