Ще за ходом попередньої кампанії афіша матчу поміж київським Динамо та луганською Зорею могла зібрати довкола себе чималу кількість глядацької уваги. Але не в цьому сезоні, оскільки обидві команди стартувати в чемпіонаті та єврокубках не з тієї ноги, після чого змінювали головних тренерів, і столичний колектив зрештою поступово вийшов із кризового стану, тоді як "мужики" все ще прокладали собі шлях у цьому напрямку.

Однак, не все настільки погано було в Зорі під орудою Юрія Коваля, щоб завчасно складати зброю в грі проти очевидного фаворита. Лише чотирьом командам національної першості вдавалось утримувати серію бодай із п’яти поспіль матчів без поразок, і обидва учасники звітного протистояння належали до переліку цих команд.

Проте саме цього дня до Києва раптово посеред березня вирішила знову завітати зима, і поле на стадіоні Динамо доволі швидко вкрилось таким шаром снігу, що особливо піклуватись про його прибирання організатори вже не квапились. А ще вони запропонували командам пограти жовто-зеленим м’ячем, і якщо футболістам було ще більш-менш комфортно за таких умов, то на трансляції це все було виключно суцільним білим полотном. А ще й білий домашній комплект від Динамо додавав родзинки.

До такого футболу команди не готувались з очевидних причин, тож довелось щось вигадувати вже безпосередньо за ходом подій. Комбінаційна гра в "біло-синіх" не виходила належним чином, тоді як від Зорі вимагалось небагато — утримувати лінію захисту також щільною, як і в матчах до цього. Але тут ми підходимо до одного з найбільш цікавих моментів, що передував звітній грі.

Почали надходити новини з табору луганців, що нібито гравцям знову затримують виплату заробітної платні. Не вперше така ситуація трапляється в контексті "мужиків", але представники клубу одразу намагались спростувати цю інформацію. Не вийшло — обіцяний страйк провідних виконавців таки мав місце, тому стартовий склад луганців був, м’яко кажучи, незвичним. А від цього й зіграності особливої від них ми й не чекали.

Воно в підсумку так і вийшло. У команди Коваля був тільки один момент за перший тайм — дальній постріл Ндура з правого флангу в сподіваннях на те, що Бущан застряг десь у кучугурі поміж стійками. Проте тоді, на початку матчу, Георгій ще не встиг замерзнути аж настільки, щоб пропустити повз себе таку авантюру.

У відповідь Динамо постійно тримало м’яч на чужій половині, але майже нічого не створювало через активну протидію суперників. Зоря трималась доволі щільно, але рівно на завершення першої пів години ігрового часу пропустила закидання Вівчаренка з глибини до лівого флангу штрафного на Ваната, який пішов під гострий кут та переграв Сапутіна з близької дистанції. На цьому, власне, і все, щодо цікавих моментів. Перевага киян була значною, але їм також треба було знайти шлях до роздягалень крізь цю заметіль.

У другому таймі крига таки не скресла, хоча й температура надворі так і не пішла в глибокий "мінус". Динамо контролювало хід подій майже повністю, а коли траплялось таке, що суперники чимось починали відповідати, то в Зорі з арсеналу були тільки дальні постріли. Кияни при цьому нічого не вигадували й просто завантажували роботою фланги, а ті намагались зробити влучну передачу під завершальний дотик.

Зрештою, так і прийшов другий м’яч у ворота гостей, коли Андрієвський ледь не з появи на заміну виконав подачу штрафного з правого флангу на Попова, а той успішно перевів м’яч під дальню стійку. Інтригу ще до того моменту могли остаточно вбити Караваєв, Ванат, Кабаєв чи Волошин — та будь-хто, аби тільки впорався з володінням м’ячем за складних погодних умов та за дуже невпевненого в собі складу суперників.