Календар української Прем’єр-ліги останнім часом такий, що тільки й устигай стежити за оновленням розкладу для кожної з команд. Воно й не дивно — справа поступово доходить до розв’язки чемпіонату, за ходом якого ледь не кожний колектив назбирав у пасиві не зіграні вчасно протистояння. Але це жодним чином не стосувалось подій на Дніпро-Арені в ранішньому часовому слоті вівторка — у розпал робочого дня дніпровський Дніпро-1 та луганська Зоря проводили свою дуель в рамках двадцять третього туру національної першості.

Приблизно в цей час у попередньому сезоні подібна афіша була б дуже гучною, але зараз тривають такі часи, що колективи Юрія Максимова та Юрія Коваля переслідують геть різні цілі й відповідно відмінним один від одного чином планують провести заключні тижні цієї кампанії. Але одне їх об’єднувало точно — потенційна втрата очок могла б дуже дорого коштувати в контексті турнірної боротьби, тож і на полі б відповідно мали відбуватись цікаві події.

Але точно не в першому таймі, бо він виявився дуже скупим на гольові моменти. Два дальніх постріли від гравців Зорі, Башича та Антюха, до рук Волинця та два удари Гуцуляка з правого флангу штрафного прямо в Сапутіна — футболістам просто не було, чим заохотити нашу увагу до цієї гри. Решту часу вони проводили в боротьбі, яка була не настільки цікавою, аби втримувати глядацький інтерес.

А ось що реально було цікаво, так це травма Олександра Піхальонка вже на третій хвилині матчу. На рівному місці вилетів лідер команди Максимова з невизначною подальшою долею цього свого пошкодження, тоді як його колектив і без того мав кадрові проблеми у вигляді відсутності форварда Олександра Філіппова. Утім, Зоря цього разу теж обходилась без номінального нападника. Може й через це ми спостерігали в підсумку за таким сухим першим таймом.

А може й через те, що команди банально вирішили відкласти всі справи на час після перерви. А як інакше пояснити те, що ми тільки-но розпочали розмову про другу половину матчу, як рахунок устиг змінитись аж чотири(!) рази. І це за такої прісної першої половини. Шок! Спочатку Дніпро-1 узявся майстерно виконувати подачі із стандартів по обидва боки поля, і спочатку Сваток зіграв на добиванні навісу із штрафного з правого флангу, а потім Гуцуляк замкнув ближню під час передачі з кутового з протилежного краю.

Проте Зоря від такого розвитку подій не поплила, як це могло б статись під час умовного першого кола, а навпаки згуртувалась та дала не просто гарну, а й результативну відсіч. Кирюханцев красень-перекиданням із правого флангу штрафного над головою Волинця відіграв один із м’ячів, а потім Горбач у падінні головою не менш ефектно завершив навіс від Яцика з лівого флангу. І це знову нічия, тоді як команди навіть не намагались гальмувати в своїх атаках.

За таким футболом було дійсно приємно спостерігати, бо він був нестримним. Напевно, для усього, проте не для повітряної тривоги, яка відділила для нас заключну чверть ігрової години від усієї композиції протистояння й тоді ми відправились у більш безпечні місця чекати на взагалі інший розвиток подій.

І скільки ми подивились того футболу? Десять хвилин? І знову пролунала повітряна тривога, тоді як із цікавого команди знову нічого не змогли створити. Утім, як гра поновилась ще раз, на полі також не відбувалось цікавих подій. Дніпро-1 перебував у атаці, але до створення гольових моментів справа не дійшла.