У підвалинах турнірної таблиці української Прем’єр-ліги останніми тижнями теж спостерігається пожвавлення. Один тільки закарпатський Минай чого вартий — команду вже встигли достроково понизити за класом, але вона тиждень тому залишила останню сходинку, хоча ще кілька місяців тому здавалось, що там і має залишитись. Натомість аутсайдером став харківський Металіст 1925, який під орудою Віктора Скрипника демонструє виключно незадовільні результати.

Банально, "жовто-сині" приймали на арені Лівий берег полтавську Ворсклу в ситуації, коли на їхньому рахунку було чотирнадцять матчів без перемог. Але мав значення один дуже цікавий момент — команда Сергія Долганського свої завдання на сезон уже виконала й тому останнім часом просто готується до великого кубкового фіналу у Рівному проти донецького Шахтаря. На шкоду результатам у чемпіонаті, певна річ.

Але в цьому матчі Ворскла намагалась бути інакшою. Боролась до останнього за результат навіть за несприятливих умов. Але знову залишилась без очок. Воно й не дивно — суперники просто були більш умотивованими чіплятись саме за перемогу. Хоча за першими хвилинами могло здатись, що в постійній боротьбі запал команд згасне остаточно.

Проте це був не звичайний "важкий" футбол УПЛ, а що більше. Навіть коли 20 хвилин матчу минули взагалі без гольових моментів, то ми цього просто не помітили. Бо команди не хотіли зупинятись, від чого футбол був динамічним і постійно ризикував зірватись у гольову феєрію. Воно так і вийшло в підсумку. Емоційна складова взагалі не підвела ні на мить.

Щодо забитих м’ячів ми почали предметно говорити від 26 хвилин, коли Металіст 1925 просто підвів риску під власними атаками черговим якісним кутовим у цьому сезоні. І хоча не було Юрченка для виконання гольової подачі, але Габелок із його функціями впорався аж ніяк не гірше. Безуглий у центрі штрафного вколотив м’яч у сітку ударом головою під поперечину.

Однак у цьому й полягав контраст полтавців у цій грі, що вони постійно шукали можливості для гідної відповіді власним суперникам. За кілька миттєвостей Сіссоко розрізав передачею до центру штрафного, де Степанюк відкинув під удар Кане, а той влучив м’ячем у Фарину, відскок від якого відіграв Мозіля на лінії воріт.

Проте команду Скрипника вже важко було чимось здивувати чи збити із шляху, бо вона бачила майже все в цьому сезоні. Тож 1925 без остраху пішов уперед і знову забив ще до завершення першого тайму, коли Габелок перехопив м’яч перед чужим штрафним після невдалої передачі Хрипчука й одразу наважився на потужний удар у правий нижній кут.

Яскравий фініш першого тайму гарантував нам не менш цікавий розвиток подій у подальшому. Господарі від моменту відновлення гри були змушені трохи пограти від захисту, бо активізувались суперники, а Степанюк навіть устиг відзначитись влучанням у поперечину за підсумку удару головою на завершення подачі з правого флангу.

І якби тоді Ворскла змогла підтримати атакувальний темп, то, можливо, із цього щось би й вийшло. Але полтавці дали суперникам можливість підняти голову, що Металіст 1925 розцінив як черговий гольовий виклик. А потім пішов і забив. Але вже під завісу основного часу, коли здавалось, що для команди Скрипника спокійніше буде знову намагатись утримати рахунок із туманними перспективами.

Проте "жовто-сині" цього разу зіграли інакше й заробили пенальті за влучання м’яча в руку Феліпе під час подачі з лівого флангу до центру штрафного. Бразилець тоді тільки-но вийшов на поле, тож, можливо, десь не зорієнтувався, але суперникам на те було байдуже. Юсов переграв Ісенка з позначки й усе більше було впевненості в тому, що Металіст 1925 цей матч не відпустить.

Однак Ворскла не здавалась і вже в компенсований час Степанюк на правах лідера атаки пішов і самостійно заробив одинадцятиметровий влучанням у руку Безуглому під час прострілу з лівого флангу на ближню стійку, а потім і реалізував покарання. Проте часу залишалось обмаль, тож до повної феєрії ми так і не дійшли. Та й несправедливо було це по відношенню до чергових старань команди Скрипника.