Двадцять сьомий тур української Прем’єр-ліги був черговим забігом на витривалість для українських футбольних уболівальників, бо з урахуванням Великодня та доволі теплої погоди по всій території країни думки фанатів стосувались футболу в останню чергу. Але навіть у понеділок, коли за розкладом було всього два матчі, реально важливих для турнірної таблиці подій відбувалось стільки, що осторонь просто неможливо було залишатись.
Дербі Січеславщини — це одна справа, за ним хоч-не хоч, а спостерігали всі зацікавлені. А ось останній матч у цьому раунді національної першості був суто для футбольних гурманів. Рівненський Верес приймав закарпатський Минай, і з огляду на афішу не можна було сказати, що авдиторія цієї гри буде вражаючою за обсягами. Але як подивишся на таблицю, як побачиш обидві команди в зоні прямого вильоту, як порахуєш кількість турів до завершення сезону, то й усе раптово стане на свої місця — ось, де мав бути прихований потенційний двобій усього туру.
Як і очікувалось, рівень напруги в цій грі повністю виправдав усі передбачення. Уже з перших хвилин Верес захопився атакою настільки, що після двох створених гольових моментів для Гайдучика пропустив у власні ворота. Минай піймав суперників на контргрі, і з подачі Вакули з лівого флангу Устименко спочатку не переграв Ющишина ударом головою, після чого Ременяк добив відскок від воротаря в поперечину, але з другої спроби вже не схибив.
Проте відступати було нікуди, тож команда Шандрука за підтримки рідних трибун пішла атакувати чужі ворота, і після кількох дуже небезпечних ситуацій таки домігся свого на завершення першої пів години протистояння. Яго пробив здалеку з лівого флангу низом у ближній кут, а Кемкін просто не встиг зреагувати, тоді як до цього, щонайменше, тричі реально рятував власну команду.
А потім у Рівному розпочалась шалена короткочасна злива, яка неабияк сполохала ті 3 тисячі глядачів, які зібрались на трибунах, проте для гри це був виключно зайвий поштовх у динаміці. Верес залишив за собою той час, який залишався до перерви, проте більше засмутити воротаря суперників у нечисленних ситуаціях не зумів. Примітно, що арбітру навіть не потрібно було додавати якісь хвилини до першої половини гри — таким швидким був футбол.
У другому таймі єдиним, що могло завадити подальшому проведенню цієї гри, був собака, який раптово вибіг на газон на 76 хвилині. "Привид" Першої ліги? Можливо! Тоді Минай має сприйняти це за дуже красномовну загрозу для себе. Бо закарпатці програли цю гру.
У другому таймі з їхніх атак ми починали перелік небезпечних моментів, але Вакула та Кораблін своїми нагодами не скористались, а у відповідь Дахновський миттєво розіграв контратаку через правий фланг із Гайдучиком і переграв Кемкіна біля ближнього кута воротарського.
Почалась ротація від обох тренерів і вже за кілька хвилин важко було зрозуміти, хто грав у цій зустрічі від стартового свистка, а хто — ні. Усі кудись поспішали й саме цим у підсумку скористався Верес. Гості нічого більше не створили в атаці, тоді як біля їхніх воріт на 84 хвилині м’яч упав на руку Чуєва в боротьбі, за що Пасхал та VAR спільними зусиллями призначили пенальті. Для справедливості, зазначимо, що Кемкін удар Шастала парирував. Але перед собою, тож суперник одразу й добив. Виліт для команди Любеновича?
У наступному турі рівненський Верес гостюватиме в луганської Зорі, тоді як закарпатський Минай навідається до полтавської Ворскли.
Верес — Минай 3:1
Голи: Яго, 30, Дахновський, 62, Шастал, 86 — Ременяк, 5
На 86-й хвилині Дмитро Шастал (Верес) не забив пенальті (воротар).
Верес: Ющишин — Гакман, Курко, Вовченко, Сміян — Кучеров, Кльоц (Банада, 88) — Дахновський (Морозко, 64), Яго (Кухарук, 64), Шарай (Шастал, 64) — Гайдучик (Шестаков, 77).
Минай: Кемкін — Скиба, Чуєв, Кисіль (Нємчанінов, 80) — Дмитрук (Воробчак, 80), Семотюк (Вітенчук, 65), Петько (Матюшенко, 77), Ременяк (Гунічев, 65) — Кораблін, Устименко, Вакула.
Попередження: Дахновський — Скиба
