Матчі єврокубків посеред звітного тижня видались для українського вболівальника сумним видовищем, адже жоден наш представник не зачепився хоча б за нічию в перших двох за рангом міжнародних клубних турнірах Старого Світу. Донецький Шахтар програв бергамаській Аталанті без шансів (0:3), після чого повертався на внутрішню арену, де в нього проблеми вже встигли набути дуже загрозливого характеру в контексті можливої втрати статусу чемпіона.

У дев’ятому турі української Прем’єр-ліги команда Маріно Пушича на Арені Львів приймала черкаського ЛНЗ, який станом на момент початку гри був до неї набагато ближче, аніж, наприклад, житомирське Полісся, яке перед початком туру замикало трійку лідерів національної першості. До такої конкуренції "гірники" на старті сезону точно не були готовими, як і команда Андреса Карраско не була готовою до того, що в останніх чотирьох матчах не зачепиться за перемогу.

Є такі матчі, коли команда умовним класом менше відкривається, бажаючи грати з так само умовним фаворитом на рівних, і потім отримує за це на горіхи. Ми таке вже бачили, коли Шахтар зустрічався з Карпатами в цьому сезоні, і справа завершилась із рахунком 5:1, але після гри Владислав Лупашко не дорікав своїй команді саме за настрій. Не дорікатиме, є впевненість, і Андрес Карраско, бо його ЛНЗ просто зняв на власний лад римейк тих подій.

"Бузкові" почали грати агресивно від самого початку — "гірники" відступили. Але коли команда Маріно Пушича піймала потрібний темп, то її було вже просто неможливо стримати. І там уже було питання, наскільки витривалою виявитись оборона черкаського клубу. Як з’ясувалось, не надто їй удавалось стримати суперників, а особливо Георгія Судакова, який губився поміж лініями з-під опіки й постійно загрожував воротам Кучеренко.

І не тільки на папері загрожував, а ще й відзначався результативними діями. Блискучим ударом із носка в лівий кут та гольовим пасом під не менш яскравий удар Зубкова здалеку в ліву дев’ятку в першому таймі, а також повною вакханалією в чужому штрафному після перерви. Хоча й до цього рахунок би міг стати непристойним, якби Шахтар більш ретельно реалізовував те, що встиг створити в першій половині. А вже там було чимало потенційних гольових моментів.

Проте команда Пушича вирішила "доїдати" цей матч після перерви й захист ЛНЗ продовжував погано тримати удар. Судаков у підсумку забив ще тричі, в основному граючи на добиванні чи прострілах із лівого краю атаки, а міг би потім забити й ще кілька голів. Однак трошки жадібність та жага пента-трику затьмарили розум, і в підсумку і партнери залишились без голів, і сам Георгій зупинився на 4+1.

Навіть дивно звучить, щоб український півзахисник забивав за гру покер та ще й гольовий пас віддавав, погодьтесь. Але є як є. Якщо команда Карраско погано поралась у обороні, то гріх було цим не користуватись. Однак не безгрішним був і сам Шахтар. Безглуздий фол Азарові, одразу після передасисту на Судакова, у центрі власного штрафного проти Молло, і Нонікашвілі отримав унікальну можливість цього вечора зіпсувати "сухий" матч Різнику. Той навіть пенальті з першої спроби відбив, аби цьому запобігти, але заступив за лінію, а другий удар грузина не приборка. Мала радість для гостей у загалом веселому, але для них гіркому матчі.