На завершення ігрового дня в суботу в рамках п’ятнадцятого туру української Прем’єр-ліги на нас очікувало протистояння з доволі цікавою афішою "дербі столичних берегів", проте відбувалось воно поміж командами, які в турнірній таблиці перебувають безпосередньо в зоні вильоту. Київські Лівий Берег та Оболонь підійшли до чергової очної дуелі в своїй нетривалій історії стосунків, маючи однакову кількість залікових балів, і оскільки до команд у більш кращих позиціях відстань виключно зростає, то перемога була потрібна обом командам.

А тут ще й доволі цікавий контекст мав місце. Якщо хтось устиг забути за останні пів року, то саме "пивовари" збили перший обнадійливий намір "лелек" потрапити до дебютного для них сезону УПЛ через раунд плей-оф. Тоді, на початку червня цього року, колектив Віталія Первака почав готуватись до чергового виступу в Першій лізі, і точно не міг подумати, що за кілька місяців таки опиниться у "еліті". Але зустріли тут новачків не надто гостинно.

Очевидно й передбачувано було те, що ця історія буде суто про боротьбу, бо поступитись у ній чи бодай припуститись дрібної помилки в такій грі автоматично дорівнює поразці. Для захоплення глядачів таким чином не залишалось простору й команди вже з перших хвилин почали з’ясовувати стосунки. При чому так, що й п’яти обертів секундної стрілки не відбулось, а лікарі вже тричі з’являлись на полі — ніхто не перебільшував про запеклість дуелі.

Що ж до гольових моментів, то з цим доводилось дуже довго очікувати, щоб якась передача з флангів на загострення таки заходила до штрафних майданчиків, і вже там була знову та сама боротьба, на завершення якої, у кращому випадку, хтось спрямовував м’яч у напрямку воріт із натяком на небезпеку. Утім, чому тільки з натяком — посеред першого тайму Оболонь забила за підсумками кутового, але Дубко на ближній скинув навіс із правого флангу під удар Вітенчука за допомоги гри рукою, тож гол скасували.

А от у моменті в компенсований до першого тайму час жодних питань до того-таки Дубка не було, коли той випередив Механіва на подачі з лівого флангу й пробив головою за дуже високою дугою та з рикошетом від ближньої стійки. Розпач Сідннея, який намагався встигнути вибити м’яч на лінії воріт зрозуміти можна, примара втрати очок із невтішним "нулем" у графі "забиті м’ячі" знову панувала над домашньою ареною Лівого Берега.

У другому таймі Оболонь робила все від себе залежне, аби навіть натяку на те, що господарі можуть у принципі наблизитись до її воріт не було. Для цього пасували будь-які засоби, тож як такого яскравого футболу ми цього вечора так і не побачили й усе йшло до того, що "пивовари" таки заберуть свої три очки, бо в атаці "лелеки" не демонстрували нічого.

Аж допоки так само в компенсований час команда Первака не кинула все й не пішла до чужого штрафного з масованою навалою, участь у якій брав навіть воротар Механів, але зрештою рятівником команди в плані результативних дій став таки не він. На 90+5 хвилині Семенов міг замикати простріл із лівого флангу на ближній, проте в дотик поцілив у захисника, а от коли на відскок набіг Якимів, то таки сталось те, на що Лівий Берег очікував, ну, дуже довго. Від першого дня осені й до останнього.