Чемпіонські перегони в українській Прем’єр-лізі й досі тривають, проте ситуація цілковито перебуває під контролем київського Динамо. Команді Олександра Шовковського достатньо не втрачати залікові бали для того, щоб за кілька турів до завершення сезону достроково стати чемпіоном країни, однак цей шлях подолати буде вкрай непросто.

Бо перед півфіналом Кубка України наступного тижня "біло-сині" надвечір у п’ятницю мали провести домашнє столичне дербі проти Оболоні, яка добре пам’ятала досвід 1:5 зразка першого кола, а також перебувала біля небезпечної зони в турнірній таблиці. Однак у минулому турі команда Сергія Шищенка здобула свою другу поспіль перемогу, тож рух у правильному напрямку в неї таки був присутній.

У підсумку ми стали свідками чергового тайму наприкінці цього сезону, коли Динамо могло отримати значно більше проблем, аніж у підсумку мало. Для цього Оболонь обрала гібридну тактику, коли наче й грала в п’ять захисників, проте дуже активно в пресингу на початку, і це ледь не призвело до забитого м’яча. Як мінімум, на це претендував Бичек своїм дальнім ударом із лівого флангу на п’ятій хвилині, а також Ільїн, який у тому епізоді повз порожні ворота добив відскок від Нещерета.

А ще ми просто не можемо не згадати момент на 12 хвилині, коли Стасюку залишили весь лівий фланг чужого штрафного для вільної підготовки удару в дальній кут, але той банально не влучив у ворота. Як і Груша невдовзі після нього. У такому самому темпі Оболонь тримала цю гру й у подальшому, але вже з появою моментів і у суперників.

Ярмоленко на 18 хвилині непогано пристрілявся здалеку з правого флангу під поперечину, але Марченко витягнув на кутовий, для того, щоб потім завдати вирішального удару на 39 хвилині, коли на нього до зони перед штрафним розіграли стандарт Дубінчак та Буяльський на лівому фланзі. Там уже Марченко зарадити нічим не міг — майстерне виконання. І на цьому все — "біло-сині" до перерви взяли максимум із мінімуму, а всі старання "пивоварів" звелись до нуля.

У другому таймі Оболонь уже рухалась за інерцією й із невеликим оптимізмом щодо досягнення позитивного результату. Хоча, скоріше за все, узагалі без оптимізму, адже пенальті за фол проти Ваната на лівому фланзі власного штрафного начебто досвідчений Приймак подарував суперникам просто на рівному місці. Форвард потім цим скористався, пробивши від "позначки" в правий нижній кут.

Після цього Шовковський усе для себе зрозумів у цій грі, тому почав проводити ротацію, прибираючи з поля Ярмоленка та Кабаєва, які "висіли" на картках, а також даючи можливість решті гравців так званого "резерву" проявити себе. Герреро цією можливістю скористався чи не найкращим чином, коли власноруч побудував на лівому фланзі на 67 хвилині момент, який завершився ударом Буяльського з протилежного боку штрафного під поперечину.

Розгромний рахунок сформувався, еге ж? Але останнє слово в цій грі цілком могло залишитись і за Оболонню, і Шовковському через це буде, про що поговорити потім із власною командою. Бо влучання ударом у падінні в ліву стійку від Теслюка та сейв Нещерета після удару головою Блізніченка з близької відстані на завершення подач із лівого флангу самі по собі нізвідки ж не взялись. А отже знову є питання до концентрації, і якби "пивовари" не марнотратили цього вечора, то ніхто не знає, чим би все в підсумку завершилось.