Суботня частина двадцять п’ятого туру української Прем’єр-ліги продовжувалась матчем на адміністративній межі столиці, де київський Лівий Берег цього разу приймав житомирське Полісся, яке подумки було вимушено розриватись поміж планами продовжувати перегони за донецьким Шахтарем у чемпіонаті, а також передчуттям майбутнього півфінального кубкового протистояння проти "гірників" наступного тижня.

Однак ситуація в турнірній таблиці для "вовків" складалась таким, чином, що найбільш цікаві пригоди для команди Імада Ашура лише починаються. І тепер уже вони пов’язані більше із львівськими Карпатами, аніж криворізьким Кривбасом. У той самий час на протилежному боці турнірної таблиці справи не менш цікаві — "лелеки" знову опустились до зони перехідних матчів, а отже мусили починати битву за життя наново. На тлі серії з трьох поразок це робити як ніколи актуально.

У спробі зберегти сили своїм основним виконавцям перед надзвичайно важливим матчем проти Шахтаря, Імад Ашур у підсумку себе переграв. Його команда за перший тайм рівно нічого не змогла створити біля чужих воріт, та й до штрафного Механіва, якщо чесно, діставалась із помітними складнощами.

Натомість Лівий Берег як підхопив від самого початку помірний атакувальний темп, так і провів у ньому всю стартову половину гри. Ще й забив посеред тайму зусиллями Сухоручка та Семенова, які на двох поділили на ближній стійці подачу штрафного з лівого флангу від Косовського. Так що без пригод "вовки" до столиці не з’їздили.

У другому таймі, який, до речі, розпочався не одразу, а за годину та 20 хвилин від запланованого через чергову тривалу повітряну тривогу, Ашуру все ж таки довелось залучати до гри і Назаренка, і Гуцуляка, як би він не хотів цього уникнути. І з лідерами на полі Полісся доволі швидко почало закривати суперників на їхній половині. Прогнозовано. І забило у відповідь. Також прогнозовано. На 59 хвилині Гуцуляк добре обробив закидання на правий фланзі атаки, після чого покотив у центр під удар у порожні для Крушинського.

А от подальша гра житомирян знову залишилась не без великих запитань. Забитий м’яч, здавалося б, мав дати імпульс гостям. Але вийшло так, що він навпаки їх заспокоїв. Невже ствердились на думці, що й другий гол за інерцією з часом має зайти в чужі ворота. А він не зайшов! Бо треба для того було створити хоч якісь передумови, а вийшло в підсумку так, що єдиний наступний гольовий момент належав саме Лівому Берегу, проте удар головою від Сухоручка під поперечиною забрав Кудрик. Спустили на гальмах.