Двадцять шостий тур української Прем’єр-ліги відзначився за попередні ігрові дні тим, що претенденти на четверте єврокубкове місце від нашої країни на наступний сезон у особі криворізького Кривбасу та львівських Карпат своїми шансами здобути чергові три залікових бали не скористались. Тож житомирське Полісся мало можливість піти в до певної міри вільне плавання за підсумками вікенду.

Але для цього "вовкам" потрібно було в гостьовому матчі здолати ковалівський Колос, який минулого тижня створив чи не найбільшу сенсацію другого кола нашого чемпіонату — майже остаточно позбавив донецький Шахтар шансів на захист чемпіонського титулу (4:2). Що цікаво, після цього "гірники" посеред тижня грали саме проти команди Імада Ашура в півфіналі Кубка України, і в підсумку Полісся ні свіжості в ногах після програного овертайму не відчувало (0:1), ані настрою через виліт із турніру та втрату очок проти Лівого Берега тиждень тому (1:1) не мало.

Перший тайм у сонячній Ковалівці минув за переваги гостей у плані атаки, але без забитих м’ячів. Бо все одно темп атак Полісся залишав бажати кращого, тоді як Колос начебто й відбивався майже весь час, але свій поодинокий момент таки знайшов на чужій половині, коли Сидоров головою на ближній над воротами завершив подачу кутового з лівого флангу. А ще у господарів була несподівано рання заміна захисника Сухаря на півзахисника Демченка, причини якої ми так і не встановили до перерви.

Що ж до моментів Полісся, яких також було не надто багато, то одразу пригадується удар головою від Батісти під завісу першого тайму з подачі Гуцуляка з правого флангу, який парирував Пахолюк начебто й на лінії воріт, але в усіх були сумніви, чи не перетнув її м’яч у повітрі. Повтору якісного нам так і не продемонстрували. А ще був удар того-таки Гуцуляка в ближній кут на завершення сольного проходу до чужих володінь — там теж воротар був у порядку, і навіть жоден VAR не знадобився.

У другому таймі Полісся добряче доклалось до того, аби одразу розкрити чужу оборону. Майсурадзе та Сарапій — найбільше, бо фланговий захисник через лівий край зіграв до зони перед штрафним, а партнер пробив у лівий нижній кут. А вже приблизно за десять хвилин гості могли цю гру закривати, бо Крушинський вивів Батісту на побачення з воротарем передачею до правого флангу штрафного, але уругваєць пробив низом у Пахолюка.

Тонкий момент полягав у тому, що вже в наступній атаці через правий фланг Третьяков у межах штрафного пробив у Чоботенка перед воротами, а той намаганням вибити м’яч просто перевів його під порожні для Велетня. А те, що було далі, — це просто поєдинок із відкритим фіналом.

Бо прилітало й у штангу від Цурікова, і Сарапій ледь дубль не оформив потужним ударом на правому фланзі штрафного, і, зрештою, кульмінація від Ковталюка наприкінці, коли свіжий форвард скористався відскоком від Козіка на ближній стійці під час подачі з лівого флангу, але арбітри десь побачили офсайд, тому й гол скасували. Де саме? Не знаємо, нам не показали.