Недільна частина двадцять сьомого туру української Прем’єр-ліги починалась із протистояння поміж командами, які донедавна вважали себе чи не претендентами на участь у перегонах за єврокубковими місцями, однак на завершення кампанії опинились у геть іншому статусі. Луганська Зоря фактично втратила мотивацію боротись за більш високі позиції, тому від моменту завершення березневої міжнародної перерви результати її виступів були не найкращими.

Черкаський ЛНЗ, проти якого на чужому полі мала зіграти команда Младена Бартуловича цими вихідними, теж до певного часу почував себе цілком упевнено в середині турнірної таблиці, але внутрішня перебудова в структурі клубу призвела до того, що позиції "бузкових" похитнулись у більш неприглядний бік. Ще три очки, і колектив Романа Григорчука ризикував би опинитись у зоні перехідних матчів. І явно не для цього запрошували досвідченого керманича в черкаський клуб.

Цей матч розпочався із затримкою в годину через повітряну тривогу задовго до номінально запланованого стартового свистка. І заради чого в підсумку ми провели цей час у очікуванні на перший тайм цього протистояння? Заради того, щоб побачити до перерви один красивий удар із штрафного від Тронтеля, який із лівої дев’ятки дістав Кучеренко, а потім розійтись на перерву? Та начебто більш багатообіцяючою була афіша. У господарів тим часом у атаці взагалі нічого не виходило.

Другий тайм при цьому починався не просто з подвійної заміни від Григорчука, а й із, до певного ступеня, несподіванки. Бо ЛНЗ пішов до атаки одразу, заробив штрафний на лівому фланзі, а подачу стандарту від Тілля на ближній головою під поперечину власних воріт зрізав Вантух. Таким чином господарі навіть без ударів у бік чужих володінь зуміли вийти вперед за рахунком на рівному місці.

І все йшло до того, що за дуже повільного футболу цей гол міг би принести господарям усі три очки. Але "бузкові" навіть за активного пресингу з боку суперників усе одно намагались дрібним пасом виходити до атаки, що їм у принципі не надто вдавалось. Зрештою, ЛНЗ догрався до втрати м’яча Кучеренком перед власним штрафним на 61 хвилині, що дало можливість Мічину покотити на порожні ворота для Будківського.

Після цього в господарів був лише один момент вирвати перемогу — удар головою від Пасіча на завершення компенсованого часу з подачі Авагімяна з правого флангу, але Сапутін урятував команду, яка навіть не намагалась дограти епізод. Дуже дивний футбол.