На завершення футбольного вікенду в рамках двадцять сьомого туру української Прем’єр-ліги організатори змагань підготували для нас головну страву всього вікенду — протистояння на житомирському Центральному поміж місцевим Поліссям та Олександрією. Інакше, окрім як центральним матчем усього раунду, цю гру назвати було неможливо.

Бо досі в нас тривають чемпіонські перегони, хоча й і не з надзвичайною інтригою, і так само досі жевріє зацікавленість одразу трьох команд у одному слоті єврокубків на наступний сезон. І у "вовків" Імада Ашура в цьому плані календар чи не найскладніший серед цієї кампанії Карпат та Кривбасу, бо спочатку мала б відбутись гра проти майбутніх медалістів, після чого пекельний календар житомирян перегортався б на Динамо, Зорю та Кривбас. Але про це вже трохи згодом — у нас тут центральний матч туру, як-не-як.

Нам перед грою намалювали якусь красиву тактику Полісся організатори трансляції, що раптом аж здалось, що Ашур може чимось здивувати. Але ні, Полісся діяло безпосередньо на полі так само, як і зазвичай, 4-3-3, просто не все виходило в атаці через протидію суперників. Власне, узагалі нічого не виходило в господарів аж до того самого моменту незадовго до настання перерви.

Олександрія більше йшла вперед, і вже на восьмій хвилині могла розраховувати на пенальті, якби VAR не побачив відвертої симуляції Кравченка під час контакту з Чоботенком на лівому фланзі штрафного, у що спочатку повірив арбітр Микола Балакін. Але повтори все розставили на свої місця — гравець "поліграфів" малював це "фол".

А потім був інший важливий момент у цій грі — розсічення правої брови в Калюжного, яке той заробив у боротьбі проти Батісти в центрі поля. Чому це принциповий момент? Та тому що саме ці два гравці й стали авторами голів у цьому першому таймі в підсумку. На 32 хвилині Супер-Іван пробив у дотик у пів колі перед штрафним із передачі Цари з лівого флангу просто під ближню стійку, а на першій компенсованій хвилині Гуцуляк зіграв у стінку з Назаренком під час просування до центру штрафного, і в дотик перевів на дальню для уругвайського нападника. А отже боротьба після перерви зайшла на нове коло.

Усе схилялось до того, що й у другому таймі ми будемо дивитись на обережний футбол від обох команд. Але раптово стався ключовий момент цього протистояння. На 51 хвилині Майсурадзе пішов у підкат на правому фланзі оборони в ноги Цари, а коли зрозумів, що накоїв, то було вже пізно щось виправляти — друге попередження, Полісся залишається в меншості фактично одразу після повернення з роздягалень.

Зрозуміло, що Ашур потім компенсував діру в обороні за рахунок заміни форварда Брістрича та появи Михайліченка відповідно, але йшлось явно не про лічені хвилини матчу, які треба було проводити вдесятьох на полі. І тут момент Батісти, коли той чи не в наступній атаці власної команди отримав передачу до правого флангу штрафного, але не пробив повз Кудрика, має розглядатись взагалі під іншим кутом, бо так можна було й перевернути хід подій на власну користь.

Проте уругваєць не забив, а отже потім його команда була змушена відбиватись від безлічі спроб суперників завантажити м’яч до її штрафного. Таки не відбилась. Кампуш зарядив гармату в поперечину в одній з атак, а і іншій — Кравченко таки знайшов подачею з правого флангу на дальній Цару, а той вигадав просто геніальний удар-перекидання з гострого кута стегном над головою Кудрика. Такого ніхто не міг передбачити. Очевидно, що сил іти відіграватись у "вовків" уже не було.