Це в Україні зима означає наближення тривалого періоду без поєдинків національної першості, тоді як у тій самій Англії Прем’єр-ліга може собі дозволити лише невеличкий перепочинок безпосередньо на Різдво, а от решту часу відпочинку ніхто не дочекається. Тож шістнадцятий тур чемпіонату в цій країні був лише розігрівом перед майбутніми протистояннями, а на окрему нашу увагу в ньому заслуговував матч на Емірейтс за участі двох команд із українцями в складах.

Лондонський Арсенал проти Евертона — двобій колективів, які не мають жодного прямого конфлікту в турнірній таблиці, однак кожному з них треба здобувати залікові бали, оскільки конкуренти підкрадаються з усіх боків. Зокрема, актуальним це питання було й для "канонірів", у яких віднедавна найзапеклішим суперником у боротьбі за чемпіонський титул є не звичний Манчестер Сіті, а Ліверпуль. І навіть лондонський Челсі наразі мав більше очок, аніж команда Мікеля Артети.

У тому, що "іриски" побудують власну гру в цьому поєдинку на контратаках, а суперники будуть намагатись зламати їхню традиційно потужну оборону, не було жодних сумнівів. Але й тут команда Дайча спробувала здивувати, і в принципі створила перший гольовий момент — Дукуре завершував контратаку на лівому фланзі штрафного, але Габріел запобіг удару в площину в останній момент у підкаті. А потім Евертон надовго закрили на його половині.

І якщо Арсенал мав у планах вигравати цей матч, у чому сумнівів узагалі немає бути, то краще це було робити саме за рахунок активності на початку матчу. Бо там і Едегора постійно втрачали з поля зору суперники, але той по воротах або не влучав, або пробивав просто у воротаря з вигідних позицій, а також багато простору давали Саці, якби Миколенко не старався тому протидіяти.

Однак ні, команда Артети тоді так і не відкрила рахунок, після чого "каноніри" жодним чином не відпускали контроль м’яча, але тонкощі полягали в тому, що гру контролювати почали саме суперники. І от тоді почались дуже цікаві рішення тренерського штабу господарів, який, наприклад, зняв із гри Едегора та Райса. Навіщо? А хто його знає — це майже повністю вбило креативну складову атак Арсеналу.

І в підсумку що ми бачили на завершення гри? Як Евертон возить м’яч, потягуючи час, але Сака вже стомився, партнери йому допомогти ніяк не могли, а команда Дайча на тлі цього не соромилась залучати будь-які засоби, щоб просто гра завершилась унічию. І нічого ти з цим не зробиш, бо заднім числом проблеми у футболі не вирішуються.

У наступному турі на лондонський Арсенал очікує гостьове дербі проти Крістал Пелес, тоді як посеред тижня ці суперники зустрінуться в Кубку ліги на Емірейтс, а Евертон прийматиме лондонський Челсі.

Арсенал — Евертон 0:0

Арсенал: Рая — Тімбер, Саліба, Габріел, Льюїс-Скеллі (Парті, 69) — Едегор (Нванері, 62), Меріно (Жезус, 69), Райс (Жоржиньо, 62) — Сака, Гаверц, Мартінеллі (Троссар, 74).

Евертон: Пікфорд — Янг, Тарковські, Брантвейт, Миколенко — Мангаля, Гує — Гаррісон (Ліндстрем, 62), Дукуре, Ндіає — Калверт-Льюїн (Броя, 65).

Попередження: Янг, Пікфорд, Броя